Подругам...
Рядки безглузді скопом в голові,
Єдині ви, хто вміє їх прибрати,
Коли горю вкусити й цілувати,
Ви – мої козирі, заховані у рукаві…
Чому Ви так далеко обидві?
Мені думок розумних так не вистачає,
Втирання сліз, на кухні балачок,
Збираю жменю болю в кулачок,
І знову вас у вікна виглядаю,
Дівчата мої, я вас так чекаю!!!
У нашім місті купу снігу намело,
І я в нім грузну, наче у болоті,
По вухах у турботах і роботі,
Лиш іноді від смс тепло,
Лікує моє зламане крило…
Можливо, десь...
Читати далі →
Читати далі →