Каспрук — Гамлет

Это у меня не предвыборное, тьфу-тьфу. А художническое. Речь совершенно не о сюжете пьесы, который я толком и не помню. Я о типаже, который более-менее понимают. То, что представляется лидерством на самом деле — одиночество. Не часто осознаваемое самим Каспруком. Алексей Павлович как-то жаловался, что у него нет интересных, волнующих его врагов. Но то же можно отнести к его сторонникам. Кто-то плосковат, как камень-попрыгунчик, есть просто откровенный сброд, шатуны. А кто поумнее, подеятельнее, ...
Читати далі →

Інформаційний простір

Думаю, що сьогодні безглуздо пояснювати яку роль відіграє інформаційний простір (канали, потоки, інфоцентралі) і доводити цього нікому не варто, бо «хто занадто вперто переконує, той нікого не переконає».         В мене є шалене бажання допомогти людям які ще до кінця не усвідомили на скільки їхній настрій, самопочуття та майбутнє залежать від інформації.         Для себе я обрав такі інф. потоки і хочу ними поділитися:    А) Пси-фактор — фактор психологического состояния людей. Учитывает...
Читати далі →

Мої відносини з холодильником. Частина І

За останні роки півтори тільки і чую питання стосовно того, які у мене відносини із холодильником. Нєсомнєнно втрата ваги не скрилась від чужих очей. Кожна дівчина рано чи пізно стикається з проблемою власної ваги. Хоча просто ваги – сказати неправильно. Із відчуттям власної недосконалості. І, здавалося, стільки зусиль покладено на досягнення бажаної мети, а мета шо то не наблізілась.Говорити на тему схуднення можна годинами, і оскільки сам процес і підхід до нього дуже індивідуальний, то стаття...
Читати далі →

Не кошмар

Смотрел как-то на ночь фейсбучную ленту, и видно пересмотрел. Ночью приснился странный кинотеатр, где все пришли смотреть какое-то абсолютно бессюжетное кино, но всем интересно. НО..., пока шел сеанс, в зале все всех убили по совершенно разным мотивам: кто из политических убеждений, кто из зависти к деньгам, кто просто из личной неприязни, кто не сошелся в мировоззренческих вопросах. В общем, зрители кто труп, кто в корчах и агониях, из последних сил держится изысканно одетый господин, я подхожу...
Читати далі →

Чому я не цегла, чому не літаю...

Вчора за одну-дві хвилини до ефіру програми «Без емоцій» Святослав Вишинський у програмі прочитав мені питання, на які йому хотілося б почути відповідь. Більшість з них задати банально не встигли. Але одне з тих, не заданих, мені запам’яталося і дуже зацікавило. Ведучий хотів спитати, чому моє ім’я пов’язане із, як він сказав, «специфічними» виданнями. Я так зрозумів, суть в тому: чому я не працюю із флагманами демократичної думки, дуже поважними і т.п., що було б нормально. І я спитав себе: цік...
Читати далі →

Монстри у дзеркалах

На цих фото Михайло Булгаков та його ворог Віктор Шкловський. Ці люди, очевидно, вперше зустрілися у Чернівцях. А продовжили своє неприємне знайомство у Києві. У романі Булгакова «Біла гвардія» є такий собі персонаж: поет, предтеча антихріста, людиноподібний монстр, диверсант, агент впливу, революційний провокатор Шполянський. Прообразом Шполянського був геній філології (він ним став пізніше) Віктор Шкловський, це загальновідомий факт у літературознавстві. У романі Булгаков прямо натякає, що в...
Читати далі →

Целан и заклинатель змей (фильма)

Поэт из Черновцов Пауль Целан прожил лишь пятьдесят лет. Он полусошел с ума и покончил жизнь самоубийством. Исследователи его творчества любят говорить об «отсроченной смерти». Якобы война не убила его сразу, а добила воспоминаниями. Причем сначала Целан вспоминал о войне мало. Хотя в ней погибли его родители, друзья, и он стал изгнанником. А потом все больше, больше. Это невероятно интересно, потому что Целан, в первую очередь, ну если уж начистоту, затребован, как поэт темы Холокоста. Жена Цел...
Читати далі →

Другая музыка

В нашей школе для глухонемых, та что за драмтеатром, есть кружок песни жестами. Меня это когда-то удивило и я приходил к ним познакомиться)) Впечатлений оказалось больше, чем можно себе представить. Поговорив со мной, педагоги, а они люди очень энергичные и большого энтузиазма, решили показать, какие у них в школе глухих замечательные танцоры. Танцорши, вернее. Привели таких задорных лукавых девчушек. Они наставили руки в боки, серьезно на меня посмотрели. Включили музыку. Довольно попсовую, гру...
Читати далі →

Истории, которые придумывают за нас

Некоторые сны так странны, так навязчиво маниакальны, и впечатление от них граничат с видениями. Ты не можешь избавиться от ощущения, что действительно с кем-то поговорил, соприкоснулся. Они всегда неожиданны, их так трудно выдумать, почти невозможно.  Лет двадцать назад мне снилась   молодая женщина, которую, готов поручиться, в жизни никогда не видел, внешность ее была довольно примечательна. Это было несколько навязчиво. Она переходила из сна в сон. Это удивляло и занимало меня настолько, что...
Читати далі →