Дивний лісник

...Ади скільки води – пливи – доки видиш. Зелено-сіра вода, в її прохолоду загортаєшся, і допливаєш до того каменя, біля протилежного берега, а попри тебе – попри саму руку – сріблистою лускою риба воду просилить і дінеться десь – не спам’ятаєшся. Тут, коло озера,...
Читати далі →

Вертикальна дорога

        Лечу...Лечу... О Боже, я і справді лечу!!! Як та птаха, що шукаючи поживи,розгортає широко крила, а потім вдаряється клювом об напівпрочинене вікно старого будинку. Так і я. Все життя мріяла стрибнути з парашутом з такої вистоти, щоб прикинутись  маленькою невло...
Читати далі →