Родина

Это историю мне случайно рассказал как-то один старый знаменитый черновчанин. Не мне одному, там было еще несколько человек, которые его не знали. И хотя он был знаменит когда-то в Черновцах, не знал его тогда и я. Мы были случайными попутчиками и слушателями. Дело было в конце девяностых. Какой-то семинар, полупустой ресторан, и вдруг оказывается, что все умеют улыбаться, все умеют травить анекдоты, но мало кто умеет красиво рассказывать. А у старика получалось именно красиво. Рассказал про Фал...
Читати далі →

Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

З каменем за пазухою...

Продовжуємо наш майже багаторічний відчайдушний лікнеп)) з історії за допомогою старих автентичних буковинських текстів. Цього разу, це публікація з «Радянської Буковини» (1983 рік). Приводом для тої статті стало те, що мешканець буковинського села Дубівка пан Піцул написав звернення до ООН із проханням забрати його з країни щастя у будь-яку менш щасливу країну, де б не переслідували за релігійні погляди. Суть подібних публікацій полягала в тому, що людей закликали до совісті. Непоступливість...
Читати далі →

Апостол Сталіна

Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрій...
Читати далі →

Про чудо та черевики

Цією розповіддю (радше новелою) Леоніда Фукса колись розпочалася рубрика «Чернівецькі історії» у газеті «Свобода слова», котру вів я після того досить тривалий час. Звісно, вже було. Але тим не менш. До другої річниці смерті Леоніда Фукса.Публікація Сергія Воронцова, Сергія Сулими. ПРО ЧУДО ТА ЧЕРЕВИКИЦе було дуже давно. Чи то у 46 чи то у 48 році, але точно пам’ятаю, що вже мали розпочатися заняття в школі, на носі 1 вересня. Жили ми тоді на вул. Українській у будинку № 35.Ми – це я, моя баб...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

Ірма і кам'яні очі

Майже документальна історія, заснована на долі чернівецької художниці, яка померла у Чернівцях у шістдесяті роки. Ірма мала рудо-зелені великі очі на вузькому маленькому обличчі. А в лівому оці був собі такий вогник, колись назвала вона його чи то російською, чи українською — психа, так сусіди називали собачку у дворі, яка всіх веселила. Ірма любила малювати той ледь помітний вигин брови, який робив погляд граючим, потойбічним, трохи божевільним. Начебто, ось просто собі жіночка, а ось цей ви...
Читати далі →

Пам'ятник Готтесмана

Правила мережі «Вкурсі» забороняють публікувати чужі твори, але, по-перше, це мій переклад, а іншого немає. По-друге, ті ж правила зазначають, що із необхідною преамбулою такі публікації можливі. Це оповідання виходило друком російською мовою. І мене, щоразу, коли воно траплялося на очі — вражало. Належить воно перу колишнього чернівчанина Слави Бакіса, у Чернівцях він відомий був свого часу як засновник кіноклубу, де демонструвалися найкращі зразки світового кінематографу, зараз працює у США ви...
Читати далі →

Майдан Реформації перед Ратушею

Нещодавно міська громадськість хвилювалась та вередувала щодо можливого перейменування парка Жовтневий у парк Реформації. Перейменування не відбулося. І громадськість розійшлася «задоволеною». Хоча я особисто не дуже переживав би, якщо б ідею було реалізовано. Але в історії Чернівців ми були в кроці від події, яка могла стати чудовим приводом для перейменування аж Центральної площі. Як відомо, слово «майдан» у новітній українській лексиці є не тільки означенням площі, але й позначенням політи...
Читати далі →

Рифмы Абросимова

ЧАСТЬ 1ІКогда-то мне очень нравился Экклезиаст, тот самый, который написал библейскую книгу. Мне даже хотелось иметь его портрет, как девочкам хочется иметь изображение любимой поп-звезды. Как-то даже нетерпеливо хотел. Чтоб висел над письменным столом.Библейских пророков не изображали, это всем известно, но портрет мне хотелось иметь. Казалось, это было невозможно, но я нашел выход из положения. И поставил на свой стол зеркало. 2 Почему бы в самом деле Экклезиасту не быть таким? Кто там знает...
Читати далі →