Одноклассники порадували — за цим вашим фото ваші друзі вас не впізнають, тричі хитрував, далі здався… Згадував його. Кремезний, сильний і здавалось би зосереджений на чомусь своєму. Здавалось би.     Оковита йшла тоді наче вода, причин було вдосталь. Дріб'язковий і в'їдливий із трійки прихильників вечірнього «діалогу за чаєм» ліз у саме нутро. Як, чому, що відчуваєш… Сил відбитись від його допиту не було, як і бажання щось говорити.   — А на х.я! — наче грім серед ясного неба прозвучав його х...
Читати далі →

Реальность можно разделить, правда достаточно условно на ряд областей. Обыденная, «ординарная» реальность полностью описывается в терминах языка, соответствует индивидуальному воспринимания мира подавляющим большинством людей. Вероятная реальность включает все возможные варианты развит...
Читати далі →

туга
пустила метастази
з неділі
у четвер 
Читати далі →

втрачає тонкість
світ
втрачає
всі відтінки
візерунки
і гіркоту цілунків
на пероні
нахабно видирає
тишу
в мене з рук
не дам
не пущу
вчеплюся зубами
залиш мені моє
хай навіть
понівечене
уже
Читати далі →

хай
каплями
скотиться сум
і слід простине
перетвориться
у сіль
я стану
брилою
льоду
щоб забути
усіх
Читати далі →

здається
все
проходить повз
а я лиш тінь
в меланхолійній пустці
у найтемнішому її
кутку
Читати далі →

слово
створило тебе
у неіснуючій ще
площині
задало координати
озвучило своїм ім'ям
яке
ти так вдало
паплюжиш
Читати далі →

знебожений
світ
наболілих
ідей
мигтить
минає
краде життя
по-трохи
по одному дні
кожних 24
години 
Читати далі →

задимлена кухня
нова кожної весни
а запах дощу
той самий
ніби сімнадцять
не у віршах Висоцького
а тут
на новому балконі
кожної весни...
Читати далі →

нам пам'ятниками стануть
спалені купи сміття
меморіальними
погнилі дошки
під хрестами
ніхто
не згадає
як звали
мою найкращу подругу
і тебе
не згадають
просто хтось скаже
їх не було
бо так
найзручніше
Читати далі →