А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →

День обіцяв бути хорошим. Але не так сталося як гадалося. Хоча ні, день таки був непоганий, підкачало його завершення. Ранок здивував свою сонячністю, давно уже не було легко на душі. Останні місяці живучи подіями Майдану, ми не помічали змін навкруги. Не помічали проходу весни, зміни пейзажів та вулиць. Але сьогодні все інакше, все якось доброзичливо… Хоча буденність та сама.  Самого ранку читання новин,  їх обговорення і знову читання, й очікування вечора. А на вечір заплановано похід на вис...
Читати далі →

Sophie Lellouche як і її тезка Coppola, дочка Клода Лелуша - відомого французького режиссера, творця "Un Homme et une Femme". Тонко передаючи фібри міста та стосунків вона вселяє надію в одинокі та вже зайняті серця, роблячи це зі смаком та стилем. А щодо паризького стилю, який бу...
Читати далі →