Осінні думки

Осінній дощ мелодійно стукотів, місто розквітала парасольками з під яких доносилося вічне буркотіння ат скарги на погану погоду, а за вікном кав’ярні, закутана в коцик, п’ючи обліпиховий чай, і не тому, що пити каву у кав’ярні банально, а тому, що вона безмежно полюбляє саме такий чай, сиділа дівчина пильно дивлячись у вікно.Але про що вона думала так пильно дивлячись?В думала вона не про погоду і, навіть, не про людей, які ішли вулицею, вона поринула у спогади, в той час, коли була милою дівчин...
Читати далі →

Бути успішним - доля, чи робота над собою?

Усі хоч раз думали про те, що  хочуть бути успішними, прагнуть заслужити визнання у суспільстві і залишити слід після свого життя. Для багатьох це були лише думки, які так і не знайшли втілення, але для частини ці думки стали матеріальними і дали можливість змінити своє життя і стати успішними. І така тенденція завжди прослідковується у будь-якому суспільстві. Чому так відбувається? Невже,  все ж це доля, а її змінити не можна і ми приречені бути невдахами. На жаль, такі думки в більшої частини...
Читати далі →

Не подруга, не мама і не брат

 

Вона знає, що я люблю, вона знає, що я ненавиджу. Вона знає, чому люблю, чому саме це ненавиджу. Знає, що мене може налякати, зіпсувати, шокувати, зневірити, зганьбити, ввести в оману, закохати, спровокувати, вбити. Вона впорається зі мною агресивною, злою, занадто радісною, п’яною, зрадженою, егоїстичною, загубленою. Моїм абсурдним вчинкам вона єдина знайде пояснення. Вона найшвидше знайде спосіб мною зманіпулювати й вивести з під контролю. Знає, від чого шаленію й радію до безтями. Вона – небезпечна. Мій особистий агент.  Вона знає мене більше за всіх. Більше за мене.


Читати далі →

Утренняя гимнастика

В прошлом году я впервые (как ни странно) был в Молдове. Вроде так рядом, и вроде никогда туда не надо. По сравнению с нами сейчас — это благостное место, хотя там и бедновато, конечно, Но, женщины красивые, люди улыбчивые, солнце ласковое, еда вкусная Чего еще надо? И, как ни мало я там пробыл, но рана Приднестровья там очень заметна, Но, это странно, эта рана не политическая, и не оскорбленного национального самолюбия (хотя и это есть). Вот хотелось про неполитические раны. Когда я спросил в к...
Читати далі →

З великим букетом

«Лихі дев’яності» — для мене то фраза більше, аніж відносна. Звісно, то був для мене особливий період – це коли кіт старший за мене, це коли перші основи макіяжу – зеленка на коліна, а написати цілу сторінку прописом без підступної чорнильної клякси – подвиг. Перемальовувати мультик – заняття номер один, якщо таки пішов дощ, і в м’яча не можна. А ще цікаво би перевірити що там цікавого  мами в бібліотеці – головне нічого не перекинути і не завалити он той нерозібраний стос книжок. А ще … це коли...
Читати далі →

Життя у золотому сні

Дивне бажання побудувати, як не рай на землі, то щось подібне, іноді охоплює людей. Звісно і багато буковинців були не чужі таким прагненням. У двадцяті роки минулого століття це були буковинські комуністи. Переважно, діти з бідних родин, з недостатньою освітою і дуже простим матеріалістичним баченн...
Читати далі →

Голодомор: гіркий присмак 80-літньої давнини

Минуло 80 років від часу страшного і вражаючого геноциду українського народу - Голодомору 1932/33 рр. Незважаючи на численні факти і свідчення, багато в кого і зараз вистачає нахабства заперечувати загибель мільйонів українських селян від навмисно організованого радянською владою голоду. Скажімо, на...
Читати далі →

Чоколяда

-         То був найкращий подарунок - не мій, звісно, але - який! Мама купила три карамельні солдатики - коли я відкрила коробку, вони глянули на мене, ніби запрошуючи до гри чи то казки, і переконували, що ця коробка - то насправді двері до королівства, яке ...
Читати далі →

Ти пишеш, що в тебе все добре...

Ти пишеш, що в тебе все добре, Бредові лиш – історії і сни. А що там у вас? Негода. Навряд чи доживемо до весни. Не заморочуєшся нічим надто. Я теж колись була така. Фортеця болю, зшита з простирадел, Чекає свого переможця й руйнівника. А так все норм. То лиш побут і власні таракани....
Читати далі →