Когда я попал в советскую армию, то сильно расстроился. Там не было никакой демократии. Там была сержантская олигархия с примесью дедовской. И все как-то грубо было)))) (слава богу, относительно) И понятно становилось, что я либо должен стать таким же, как они, либо не понятно, как я дотяну до победного конца. И вот растраивался я. И тут случилось чудо. В СССР начали бороться с привилегиями, и в нашу роту начали подтягиваться какие-то дети генералов, студенты престижных вузов, сын великого хирур...
Читати далі →

Трави колишут - думку скобочут,
Сєду на камінь - плакати хочу...
Зірочко, тихо - потемок чую,
І не питайси, чо я баную.

Зірка не пустит - променем гладит:
«Дівочко, виплач - легше ті стане»...
А далі ранок - дихають роси...
Сплакала гнів я, не маю...
Читати далі →

-         Приїхала-ис? Ну ти й Богу дєкувати. Та не лишєй трапки під порогом – в хаті роззуєшси. -         А ви мені, дідику, інакші стали – може, просто давно вас виділа… -    &...
Читати далі →

Сонце до заходу поволеньки притулювалося, червонясто-теплими промінчиками землю гладило, а сивий дідок схилився перед корчем і обривав шипшинові ягоди. Одна до одної ті ягоди тулилися в полотняній торбині так, ніби про щось перешіптувалися, а дід докинув туди ще жменю і повів додому Зірочку з паші. ...
Читати далі →

І чого так та хвоя пахне, та де пахне - говорить: пошепки, як лісовий дух. А вечір насипає вино у мальований горнец і на "дайбоже" з потемками п'є, а вино то черлене.. Зірки пристигають - до води кліпають, до отави скошеної під лісом поморгують. І кінь розсилений гривою трясе. Там місяць зблисне-тут...
Читати далі →

1.

[я заплющу очі, щоб уявити те, як повертатимуть додому. відчуваючи потоки вітру, і, прохолодну землю, я зроблю крок босими ногами, по осінній зволоженій (пожовклій) траві, щоб не поспішаючи зануритись у мряку листопада і зникнути так, як зникали ми тоді… коли були дітьми]
<...
Читати далі →

Багатотомний сум лише роздмухує мою самотність,

Ставить трикрапки й залишає чисті сторінки.

І безкінечність дум, і дні короткі.

І вечори. І довгі вечори.

Сиди. Сиди в собі. В своєму підземеллі.

Край мені серце, залишай живі сліди.

Усі...
Читати далі →