Що є основою лЮдського правління державою?

                                                                                                                Коли влада любові переможе                                                                                                                 любов до влади, тоді настане                                                                                                                 мир на землі.                                                                                               ...
Читати далі →

Бути успішним - доля, чи робота над собою?

Усі хоч раз думали про те, що  хочуть бути успішними, прагнуть заслужити визнання у суспільстві і залишити слід після свого життя. Для багатьох це були лише думки, які так і не знайшли втілення, але для частини ці думки стали матеріальними і дали можливість змінити своє життя і стати успішними. І така тенденція завжди прослідковується у будь-якому суспільстві. Чому так відбувається? Невже,  все ж це доля, а її змінити не можна і ми приречені бути невдахами. На жаль, такі думки в більшої частини...
Читати далі →

Страх

і ми зривались вночіяк птахи з гілоксеред тиші духів лісниходягали каски — бронючіпляли на себе рпг — калашігрузили сонні тіла своїу кузов ЗІЛароздовбаного цими дорогамиі уламками мін. скільки нас?зовсім мало.у нас навіть імен як тахих немаєнас ніхто не чекаєі якщоце не такто все одно після смертімало хто нас згадає ця дорога вночіу сторону гарячих вогнівці вибоїни перехрестьі руїни домівхтось потім скаже:я незумівя міг зберегтита чомусь не зберіг і коли все ближче і ближче...вдивляєшся в тем...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод одинадцятий. Докучаївськ. Страх і абсурд

Докучаївськ. Цей епізод досі викликає в мене якесь дивне відчуття. Не розумію чого саме: сорому? страху? співчуття? жаху? абсурду? ЯК? в такій ситуації діяти «правильно»? Де межа між відступом і банальною втечею? Де право на "інакшість", а де  «влізання на чужу територію»? Коли допомога, а коли — нав*язування власних цінностей під соусом «правильного чи істинного»? Після спілкування з отцем Яролавом (http://h-dychkovska.vkursi.com/7818.html), ми, окрилені, шукаємо ще жителів Докучаї...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод дев'ятий. Докучаївськ

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7809.html Далеко після подій 2004 любила жартувати: «найжахливіше місто на землі — Докучаївськ». Ну це ж треба вигадати назву таку? Розумію, що Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) — поважна особа, грунтознавець, що заслуговує на вшанування, але прізвище мав якесь не милозвучне. Їй-бо, який-небудь Комсомольськ звучав би краще. А до 1954 були «Оленівські кар'єри», цілком гарно. Правда, спочатку не розумію, звідки тут в напівпустельних степах олені, поті...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод четвертий. Вугледар

Їдемо в Вугледар. Вже майже добу в дорозі. Нас зустрічають Галя і Анатолій Буцькі. Для нас приготували 3-кімнатну квартиру, там ми маємо жити і провадити агітацію у Вугледарі та околицях. Виявляється, трикімнатна хрущовка на 10 чоловік, де нема гарячої води, це трохи напряжно, навіть нема достатньо «койкомест». Зорієнтувавшись в ситуації, Буцькі забирають мене і Олю до себе. Ми настільки втомлені, що головне — добратися до ліжка. Це — всім. Мене ж чекає лекція від Толіка, від якої, чесно кажучи...
Читати далі →

Як вбити вампіра (або майже Драконятко)

- УБИЙ ЙОГО, – Драконові очі дивляться чіпко. - Я не проклинатиму. Не проси в мене прокльону. - Убий його. Клином. Осиковим. - Я не можу вбити Любов. - Любов не вб’єш, навіть якби хтіла. Любов має стати клином. Осиковим. - Цілити в серце? - Так. - Цілю. Повертаю тобі все: вину, ...
Читати далі →

Мовчання - фальш (Варіація)

Мовчання знак. Мовчання страх.
А, можливо, Мовчання - зовсім крах.

І в головах людських були думки
І слів текли великії струмки

І не було ні Тишини, ні Самоти
Одні вірші, вірші, пісні, пісні...

Вірші, вірші, вірші... А рими вічні,
І в майбутньому ...
Читати далі →

Як сніг на голову, або про сніжну зиму (2012)

Зима зі снігом – це зима нормальна. З морозом, з білими кучугурами, з хурделицями… Ох, як же в дитинстві я любив це слово, «хурделиця». Воно дивне, магічне, казкове, малює мені образ маленької хатинки з жовтими віконцями і густим стовпом диму над димарем. Хурделиця замітає, ...
Читати далі →

Цукерки (якщо сниться покійник)

1.
Олені снився батько. Він повільно ішов ґрунтовою дорогою додому. Курив. Клуби нікотинового диму поїдали, на секунду (не більше), його обличчя… і виринаючи з-під занавіски того диму він усміхався. Батько підійшов до воріт. Зупинився. Повільно відхилив хвіртку й просунувся крізь щілинк...
Читати далі →