А літо – з нею. Де би вона не була.А море з мушель виливається до кімнати.Серед її пустель проростає поволі трава,Серед її слів – тільки одне солодко називати…Серед її зим – одна протриває мить.Серед її снігів – один доторкнеться зап’ясть.А море, воно – тут.Тече і шумить.Непомітне і головне –найбільше з її щасть. (Р. Жаркова)...
Читати далі →

Розмальовую зорями ніч
І свічками розписую вікна -
Не сьогодні я прийду, не клич -
Чуй - морози нагострюють ікла,

Я хоч хижа - та хочу тепла,
І хоч звір - але в руки не дамся,
Як для тебе ця ніч замала -
То приснюся, ласкавою здамся.

Догасив нам зі...
Читати далі →

А зірки у хмари поховали лиця,
Та й летить на землю сива ангелиця -
За конем гривастим - та за його бігом,
Сива ангелиця надсипає снігом...

Свічки промінь ловить лялька-солом'єнка,
"А-а-а.." - колиска кличе в сон дитинку -
Ніч моргає снігом - міниться зірками,
Читати далі →