Останнім часом усе частіше чую про те, що Чернівці повернулися в 90-ті: беззаконня, кримінал і життя по понятіям стають звичними справами для міста. Хроніка новин виглядає все загрозливішою, але мені здавалося, що небезпека далеко, по той бік монітора. На Прут я не ходжу, у спортшколу теж, чого ж хвилюватися? Та напасти на людину можна й серед білого дня, в університетській їдальні. Хто кого і за що — читайте далі. Те, що в університетській їдальні у 5-ому корпусі ЧНУ ім. Ю. Федьковича діють ...
Читати далі →

Безумовно всі чернівчани пишаються нашою архітектурною окрасою міста – колишньою резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, а нині Чернівецьким національним університетом. Та сьогодні мова не про гордість, а про сором та бездіяльність керівництва ЧНУ. Накипіло не тільки в мене. Всі хто хоч раз ходив зі своїми гостями до університету можуть розповісти багато «цікавого». Про це написана не одна стаття, не один пост в соцмережах, сотні гнівних коментарів. Жалілись вже всім і всюди, але схож...
Читати далі →

21 вересня 2015 року відбулися вибори голови Студентського парламенту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Передвиборчі обіцянки, зустріч з виборцями і боротьба за електорат — усе серйозно і по-справжньому, адже обранець має представляти інтереси понад 20 тисяч студентів. На передвиборчу агітацію кандидати мали лише п'ять днів, два з яких — вихідні, тож бажаючі зайняти посаду голови Студпарламенту мали зробити неможливе: ознайомити тисячі студентів зі своїм баче...
Читати далі →

Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Отто фон Бісмарк У школі в мене була дуже хороша вчителька. Вона 10 років викладала в мене англійську. Уже чотири роки минуло, відколи я закінчила школу, а ми й досі хороші друзі. Вона завжди вірила в мене ще більше, ніж будь-хто, навіть більше, ніж я сама, завжди була на моєму боці, коли мама сварила мене за якісь дрібниці, саме вона допомогла мені поїхати в Чернівці… Саме завдяки їй я люблю спеції, експери...
Читати далі →

Мій попередній пост http://h-maslak.vkursi.com/5726.html викликав надзвичайний ажіотаж. Сьогодні було багато дзвінків і розмов. На щастя, цей запис таки дав свої результати. Про проблеми почули і я сподіваюся, що скоро ці та інші будуть вирішені. З Поліною Пилипівною ми все з'ясували і як виявилося,...
Читати далі →

10 лютого. Останній день канікул. Завтра знову рано вставати, іти на пари, виконувати домашні завдання... Півтора місяці без університету, друзів і гуртожитку. Ще вчора я була вдома, а через 20 годин - Чернівці. Хоча здається, що минуло більше часу. Для мене вдома і тут час летить зовсім по-іншому. ...
Читати далі →

Люди такі неоригінальні... Завжди ті ж самі питання, ті ж самі фрази... «Чому приїхала так далеко?» «А десь ближче не було університету?»... Ну звісно, протягом 886 км не було жодного університету! Не знаю, як в кого, а за моїм вікном 21 століття! Я просто люблю це місто. Цю ...
Читати далі →

Дорогою до університету звернула увагу на те, що аккурат туди їде маршрутка №22 з керунком "Університет - Калинівський ринок".  Перед цим якраз спілкувалась з абітурієнтами, які, незважаючи на те, що планують вступати до ЧНУ, кажуть, що працюватимуть по закінченню на Калинці. Гірше, коли люде...
Читати далі →

Что-то вроде реакции на размышлизм "Что они делают в университете" Я хожу по комнатам мёртвых, по улицам мёртвых, городам мёртвых - людей без глаз, без голов; людей с фабричными чувствами и стандартными реакциями; людей с газетными мозгами, телевизионными душами и школьными идеалами.
...
Читати далі →

У тролейбусі «одиничці» не те що стати немає де, там і дихати немає чим. Щойно закінчилась друга пара – студенти повертаються до гуртожитків. Притискаюсь до вікна на середній площадці – їхати ще десять зупинок, тому треба вмоститися зручніше. Мене обступає гурт студентів і вж...
Читати далі →