Перша вершина третього дня походу — гора Яйко Ілемське (1679м). Від будиночку ми досить швидко переходимо з одного хребтика на інший по схилу Яйка, а потім без наплічників забираємось на кам’янисте яєчко. Походження назви гори розумієш одразу коли дивишся на неї зі сторони. Є щось в цій простій, на перший погляд, та просторій вершині. Якась позитивна енергетика та велич. Принаймні настрій в усіх чотирьох учасників походу був пречудовий. А коли відповідний настрій, то й знімки виходять шалено-...
Читати далі →

Хтось любить в горах вершини з краєвидами, хтось дивитись на вершини з кулуару, хтось ліси, хтось гарні стежки, хтось ріки, але мені простіше, — я люблю все! Хребет Аршиця то, як кажуть, «ол інклюзів». Тут тобі і вершин з непролазними жерепами і гарними краєвидами, і загадковий старий ліс, і ріки, і озера, і стрімкі підйоми… Звичайно коли ми йшли траверсовою стежкою хребта на початку травня під сумну музику дощу, все сприймалось інакше, тепер же кожен метр цієї казки радував око. Яскраво-зеле...
Читати далі →

Моя любов до води загалом і гірських озер та водоспадів зокрема, відома давно. Серед озер я за два роки відвідав усі найбільші високогірні озера. Останніми в цьому списку стояли два озера Західних Ґорґан: Росохан і однойменне озеро з хребтом Аршиця. Дістатись туди не так то й просто, тож у планах був візит до них у травні, навіть ціною того що не потраплю на славнозвісний фест «Бограч-паті». Та з радістю дізнався, що місцем проведення першотравневого заходу обрали полонину неподалік озера. Зран...
Читати далі →