І знов про журналістику. Чернівецькі журналісти читали найновішу літературу і одразу переймали ідеї. І це ставало помітним по публікаціям. У 1934 році Генрі Міллєр написав знаменитий «Тропік Рака», який вразив світ вивільненим еротизмом, який межував з порнографічностю. У 1935 році журналіст чернівецької газети вже пристосував нову ідею до простої чернівецької замальовки (тоді щодня друкували у газетах замальовки і вірші, вважалося популярним). Цитата з газетної публікації 1935 року: «Ратгаус...
Читати далі →

І знов про журналістику. У тридцяті роки у Чернівцях. Такий собі чернівецький журналістський гумор. Публікація 1935 рік ТРУПИ. НІЧОГО КРІМ ТРУПІВ Жахливе сталося. Про що це я: вбивство в далекій Комарівці – страшна трагедія з сільського життя – кривава суперечка через спадщину – дітей вбили – о, жах неймовірний – докладно доповідає місцева преса! Це по-справжньому приголомшує. Там так і сказано: “Четверо людей вбито. Родина вирізана у прямому сенсі слова, кровопролиття, бійня прямо в ха...
Читати далі →

Згадалось як кілька років тому один знайомий, надивившись псевдодокументалок про факт існування історії як науки (до речі, який відзняли фізики, навіть не маючи елементарних знань з історії) та користі її в житті людини, намагався переконати мене в тому, що я дарма витрачаю роки свого навчання, адже ніякого практичного значення моя діяльність не матиме. Звичайно, це викликало велике обурення з мого боку і з тією людиною я більше не спілкуюсь. Проте, сьогодні, згадуючи цей випадок, я можу навести...
Читати далі →

Друкував якось на Таймс, але тим не менш. На відміну від журналістів теперішніх, для яких статус і серйозний вираз облич, здаються важливими атрибутами, журналісти довоєнного періоду у Чернівцях особливо не дбали, ані про одне, ані про інше. Замість підписів, на кшталт: заслужений журналіст, або член спілки, або лауреат премії і т.д., вони ставили під своїми статтями жартівливі прізвиська: Бруд, Багно, Его, Дотепник (Гостряк), Гравець тощо. Ця відсутність претензій подобається. Ці дотепник...
Читати далі →