Колись ще дуже давно

 хтось бачить мене серед темряви, хтось закохується у мене, без погляду, хтось розмовляє зі мною подумки, хтось малює мене своєю кров’ю на полотні часу та простору, хтось бачить в болоті заплаканих очей зорі, хтось співає для мене гімн занепаду, хтось радіє зі мною ультрамагнітними ...
Читати далі →