У спальні з генієм

Сьогодні я бачила смерть. Смерть, що застигла в одній позиції на 134 роки. Смерть, вигляд якої перекрив мені дихання на пару секунд. На пару хвилин. Так студенти-медики вперше бачать трупи в анатомічній залі. Спочатку бояться навіть поглянути на них, а з часом – обідають у їхній присутності, тримаючи в одній руці пиріжок, а в іншій – пінцет (у кращому випадку). Та тіло в цій труні зовсім не схоже на втомлені й замучені студентами мертві тіла з медичного інституту. Якби не руки, на яких час незгр...
Читати далі →