Центнери олів’є, тисячі мандаринок, цистерна горілки і води з бульбашками, душні квартири, важкий похмільний синдром, відсутнє перше січня… це орієнтовний сценарій стандартного Нового року. Окрім 2000-го, який я зустрів в електричці після втечі у міліцейській формі з чергування, усі свята проходили в квартирах. Тому насичений на гори рік я мав відповідно провести та зустріти новий в горах. Прогнози погоди лякали суворими морозами, але потім все стало на свої місця і було не нижче 20 градусів. М...
Читати далі →

Ранок третього дня подарував ідеальну погоду і ні тіні вже минулої застуди. Попереду виднівся Туркул (1933), по схилу якого скочувався вже майже прозорий місяць. На цій горі я також ніколи не був, бо вона завжди проходиться траверсом. Ми снідаємо на березі самого «попсового» озера України – Несамовите. Йому мабуть образливо, що воно настільки легкодоступне і купа «матрацних» туристів щодня до нього приходить і засмічує берег пляшками, банками та іншим сміттям. Та нічого не поробиш, у майбутніх ...
Читати далі →

Чорногірський хребет для мандрівників то є туристична класика. На маршруті в понад 50 кілометрів зосереджені дев’ять з десяти найвищих гір України.  Я давно мріяв пробігтися цією стежкою, але то брак часу, то погода, то ще щось. А тут співпала і гарна погода, незважаючи на середину листопада, і компанія знайшлась і час та натхнення мав. Але, як то кажуть, хочеш розвеселити Бога, розкажи йому про свої плани…За день до походу я захворів, хоча для мене це не властиво. Ломка в суглобах, дрібна темпе...
Читати далі →

Путин говорит: «Нужно заставить украинскую власть начать предметные переговоры. Нужно… понять — какие права будут у народа Донбасса, Луганска, всего юго-востока страны». В чём здесь путинская привычная уже подлость?? Во-первых, подлостей две. Первая подлость явная и выраженная в слове «заставить». Украинскую власть имеет право заставить лишь украинский народ. Путин это понимает, поэтому решил влиять на нашу власть через народ. А как народ заставить нужным ему образом воздействовать на власть. Да...
Читати далі →

«Хочу в гойи, хочу в гойи, не хочу поїзь», невпинно повторювала дворічна Катруся в ранішньому дизельному потязі до Коломиї. Я заздрив їй, адже свій перший більш менш серйозний похід в Карпати я реалізував лише після 30. А вона на в свої 2 рочки була навіть вище за мене, підкоривши гору Пруташ в Чорногорії, яка більш ніж на 300 метрів вища за нашу Говерлу. Що так тягне її в гори вже зараз, які в неї відчуття, як вона все бачить? Ці питання крутились в моїй голові усю дорогу, тож я вирішив спробу...
Читати далі →

Відвідавши більшість водоспадів у Карпатах я вже можу скласти певний рейтинг для себе. І Манявський водоспад є безумовним лідером. Тому розробляючи маршрут для першої веломандрівки з ночівлею, я орієнтувався саме на нього. Два роки тому я вперше відвідав Манявський та Бухтівецький водоспади  і тепер вирішив повторити це, але вже у вело форматі.   Разом з двома попутниками ми завантажились у дизель до Коломиї, а згодом звідти таким же транспортом рушили до Делятина. З місця старту до Манявського...
Читати далі →

Поки чудова погода сидіти у Чернівцях на вихідні сенсу звичайно немає. Тож я вкотре вирішив присвятити їх горам. Тим більше, що окрім власне гори Близниці, на яку збирались, ми мали відвідати гірське озеро Івор. Цього разу похід планувався також дитячий. З нами була вже досвідчена похідниця Катруся,...
Читати далі →

Хто куди на вихідні, а я знову в гори. Хоча цього разу вибір був важким. До останнього сподівався потрапити на Франко фест у Дрогобицькому районі з неперевершеною Ніно Катамадзе, але так і не знайшов чим добратись у неділю вночі додому, щоб рано бути на роботі. Тож відповідно вибір був зроблений у б...
Читати далі →

Цей здавалось би банальний на перший погляд і ізбитий заголовок є таким тільки до того моменту як ти "береш" першу верхівку і озираєшся назад. Дух перехоплює. Тобі здається що ти зараз на вершині всесвіту. Ти один, і вітер, який часом не досить ніжний з тобою. Саме тоді розумієш, наскільки тупо сиді...
Читати далі →

Фото Володимира Гуцула   Тварини на вулицях Чернівців помирають по-різному: від старості, під колесами автомобілів або через людську жорстокість... І їхні тіла інколи днями, тижнями, а то й місяцями лежать вздовж доріг, у траві чи під кущами. У Чернівцях виловом і знищенням бездомних собак ...
Читати далі →