...Ади скільки води – пливи – доки видиш. Зелено-сіра вода, в її прохолоду загортаєшся, і допливаєш до того каменя, біля протилежного берега, а попри тебе – попри саму руку – сріблистою лускою риба воду просилить і дінеться десь – не спам’ятаєшся. Тут, коло озера,...
Читати далі →

Сонце до заходу поволеньки притулювалося, червонясто-теплими промінчиками землю гладило, а сивий дідок схилився перед корчем і обривав шипшинові ягоди. Одна до одної ті ягоди тулилися в полотняній торбині так, ніби про щось перешіптувалися, а дід докинув туди ще жменю і повів додому Зірочку з паші. ...
Читати далі →

«Кривого танцю» ніхто не вчив ці потоки зроду, та вони і так добре вміють. Біжить-стікається водичка в долину, та все так швидко і радісно, ніби синьоока гуцулочка до свого парубка. Молодий травень викочується в арніці та до сонечка посміюється. А сивобока хата цілком по-доброму всміхаєт...
Читати далі →

А день травневий на світ дивиться та сонечком трави лоскоче, а світ лиш посміхається. За круглим низьким столиком у саду веселі голоси навперебій розповідають про все, що пережилося за ці роки. … ― А я, Петре, дивлюся на вас і око радіє ― сім’я. Ти розумний чоловік, бо і синок твій ― &...
Читати далі →

І вітром не вистудиш, та і не розвієш, а за потемками не сховаєш, за водою не пустиш, у вогні не спалиш – ніде не дінешся, дівчино. Коли пристигає вечір, коли сонце на заході ватру накладає і ближче підсісти кличе, ти йдеш… Заходиш у  ліс, ніби в саму душу світу, збираєш в долоню в...
Читати далі →

Мені часто сниться сон… дивний бентежний сон мого дитинства. Я закриваю очі, в черговий раз цієї ночі, і знову бачу небо. Важкі білі хмари пливуть по голубій гладі та черкають землю своїми клубами  десь там на лінії горизонту. Я нічого не чую…лише…десь з далека наближ...
Читати далі →

Вночі був дзвінок на мобільний. - Ваш син в міліції — голос в трубці витримав драматичну паузу “для обдумування” . - Готуйте гроші — продовжив він. Валя стояла на кухні в халаті. Її здивуванню не було меж. - Як? - видушила вона з себе. Жінка вийшла в коридор аби поглянут...
Читати далі →

Тріскотить ватра, нагрівається від неї холодний вечір. Іскри скачуть – котра вище – а вечір лиш тішиться. Терпко запахли поліна, солонувато – сивий дим. Анна зловила долонею пучок трави, одночасно затримуючи в думці приємний спогад. Гаркотів здалеку грім, зливою грозився, вечір в...
Читати далі →

1 Вузенька стежечка дереться під самі верховини, як та кізличка. А старі смереки тримають на своїх долонях блакитне липневе небо. Засміялася до сонця пустунка-суничка і чиясь рука відразу ж потягнулася за нею – кого не спокусить  червонолиця краса? Кисленька... А поруч ще одна... А ця ще...
Читати далі →

В дідову призьбу вгризлася паморозь – сіра, їдка. Грушка стара розсохлася – певно, вже не родитиме. А стріху облюбували чубаті пташки – мостяться і щебечуть звідти. Ще туман, але вже гей випогоджується. А грушка дише, стара грушка дише, як стомлена ґаздиня… Коли приїхала тог...
Читати далі →