Откровенно говоря, мы с тобой всего лишь параобуви. Где-то пройдут, конечно, дожди,сопрягая асфальт с воздухом,превращая окаменелости подошвенных следовв неиспаряющиеся лужи.И каждая обретет имя,разрастется на глазах,задрожит беспокойно, как желе в холодильнике,оставляя сладкое или горькое послевкусие.Мы идем, выверяя каждое движение,но всегда в потемках, с опасностью наступитьна что-либо скользкое(например, на хвост Уробороса).И каждый шаг бесконечной тревогизаканчивается мозольной мыслью,что, ...
Читати далі →

Мрія має пташині крила, Які бережуть її від зла. Мрія може бути нестримна, Але точно — вона не сама. Мрію можна загубити І невдовзі знайти. Мрію можна не втілити, Але в серці зберегти. Наші мрії то є крила, Які несуть нас по життю. Вони надають нам силу, Щоб з серця вигнати пітьму....
Читати далі →

Ты где-то далеко.Я может тебя еще не знаю.А может давно по тебе сгораюИ найти взглядом пытаюсь. Ты где-то далеко.Меня возможно не знаешь,Не веришь в чудеса и семью,Но высматриваешь кого-то. Ты где-то далеко.Я сижу на кухне с кружкойТерпкого, сладкого чая в руках,И мечтаю о совместных вечерах. Ты где-то далеко.Засыпаешь под звуки скрипки,Видишь красочные сныИ ждешь какой-то интрижки. Ты где-то далеко.Хотя нет ты все же рядом,Так близко что рукой подать.Смеешься одним лишь взглядом....
Читати далі →

Розбивалась об тебе як хвиля об камінь, сил, розпрощатись з тобою, не вистачало. Закрити двері у минуле я не зуміла, вірити у майбутнє з тобою, було все що я так хотіла. Розбивалась об тебе, коли зі скелі стрибала, ти був моїм морем, моїм океаном. Одне лише я не змогла зрозуміти, Чому так легко мені було в тім океані топитись? Розбивалась об тебе, як птаха об вітер, втікаючи з полону у пошуках волі, та без тебе так важко було на цім світі що хотілось якомога скоріше вернутись у твої д...
Читати далі →

боліди падають з неба колоїдна рідина колихає chordae tendineae наших сердець бісектриси тіла Морфея сьогодні не ріжуть сир Rp.: Sol. Morphini hydrochloridi 1 % — 1 ml    Da tales doses № 10 in ampull.    Signa: як шепоче               Змій               підшкірно Трохи чуттєвості в голосі. Погратися з інтонацією. Декламувати. Голою. Сидячи на коні. І voilà — я молодий талант.  P.S. Позичте мені коня....
Читати далі →

Я рада за тебе, така я щаслива,І так, що радість аж пре до безтями«Та щоб ти знеслася, коза шолудива,Аби ти упала до першої ями» Яка у тебе чудесна кофтинка,Ти в ній прекрасна як небо блакитне,«Ах ти багата, пихата скотинкаІ така ти красуня, як парнокопитне!» З підвищенням люба, мила, колего,Я від душі, щиросердно вітаю«То як призначати – то цю кляту ку*вегу,А як мене – то вакансій немає!!!» З одруженням вашу сім’ю привітати,Спішу з усіх ніг, не бачу на очі«Та як він з такою може спати лягати,Як...
Читати далі →

Кіровоградський любитель сучасної поезії, якщо порівнювати його з мешканцем більш розвинених у культурному плані міст, має не так багато можливостей зустрітися із людьми які творять сучасний українській літературний процес. Особливо якщо мова йде про молодих поетів. Звичайно, час від часу, до міста приїздять презентувати нові книжки Сергій Жадан, Макс Кідрук, Іван Андрусяк, Володимир Шовкошитний. Але сучасний українській літературний процес широкий та різнобарвний. Слід знайомитись із ним в усій...
Читати далі →

Давний стих мой Я – недостойный соглядатай судеб,своей хандры и глупости людской,Прошу, Творец, води моей рукой.  Я видел Люди строят дни своиИз кости, камня.И жизни каменеют, костенеют.Другие из гнилой травы, и рвется все.Я видел,что многие, как птицыИграют с ярким.ДругиеСкучают серые, как мысли дурака.Всем благодарен я за их старанье.  Все прилежно заносил я на пергамент.   Одна судьба мне не дает покоя.Он был ровесник и приятель мнеИ в нашем каменном и пыльном городкеМы ели юность и к...
Читати далі →

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

У натхнення так багато різних джерел. Інколи досить одного звука, щоб в голові зринули якісь рядочки, а що вже казати про образи, які ніби промовляють до тебе. Одного разу на очі мені потрапили світлини Руслана Трача з його проекту «Инчий світ». Фотографії пройняті містичністю, загадковістю, так багато різних образів можна змалювати. І ось з цих фотргафій народилися ось такі рядочки.      Замріяна, а може застигла Дівчина у час дощу. ЇЇ мрія нестримна Не полишена у годину лиху.Замріяна...
Читати далі →