У Чернівцях рятувальники запізнюються на виклики тому що їм не має чим заправити свої машини, адже керівництво місцевого Управління ДСНС разом зі «смотрящіми» від «Народного фронту» відкрито та цинічно розкрадають паливно-мастильні матеріали, які потім перепродують.Нещодавно у Чернівцях трапився кричущий випадок: пожежні більше години їхали на виклик, через що повністю згорів мансардний поверх приватного будинку, у якому на момент загоряння перебувало троє малолітніх дітей (http://times.cv.ua/20...
Читати далі →

Продовжимо наші історичні нариси з недавнього минулого. Власне, чому їх можна писати зараз? Тому що ніхто не схотів писати їх колись. Одну з перших спроб заглянути в радянське минуле зробив редактор «Молодого Буковинця» Богдан Загайський аж у 1992 році. Ось трохи про те, з чого це розпочалося, і чим це все раптово закінчилося. Розпочалося це з того, що ЛКСМУ, яке фінансувало «Молодий Буковинець» до падіння радянської влади, припинила своє офіційне існування, і, крім того, настала епічна фінансо...
Читати далі →

В полутемных недрах редакции часто растерянно бродят чужие люди: краснеющие от ярости герои публикаций, городские сумасшедшие, деловые ребята с хулиганской улыбочкой и хулиганскими предложениями, пенсионеры, которым не с кем поговорить, соседи, которые пытаются спасти кошку с дерева. На них мало кто обращает внимание. Пусть бродят. В конце-концов найдут того, кто им нужен.Как-то в этих недрах появился известный в городе вечно воодушевленный, хоть и седой прожектер. За ним шел пожилой человек с р...
Читати далі →

 Цей пост буде про Чернівці, вірніше про те чого їм бракує... Відразу попереджую, даний пост не містить реклами і висловлює індивідуальну субєктивну думку автора Нещодавно обговорювали з подругами куди піти на дискотеку. І знаєте що? Виявилось, що в нашому місті немає нормальної дискотеки. Почнемо з контингенту. В Чернівцях немає жодного клубу, куди б не пускали дітей. Особисто мені хвалились і показували фото з вечірок всіх під ряд чернівецьких клубів, діти починаючи з 14 років. Це не нормальн...
Читати далі →

Конец сороковых, начало пятидесятых в Черновцах, последние годы сталинского правления… С одной стороны, время самое невероятное. С другой стороны, так мало писали о нем. Так однобоко. Мне хотелось написать что-то именно об этом времени. Но нужен был материал. Однажды мне почти повезло. Я нашел информацию об одном человеке, который написал книгу об этом времени в Черновцах. Он был беспризорным. Сыном полка, как тогда говорили. И пятнадцатилетним парнем его оставили в Черновцах. Позже он стал писа...
Читати далі →

Остання розстрільна справа з політичним підгрунтям у Чернівцях була відносно недавно. У 1978 році. В актовому залі заводу «Легмаш» (на вул. Головній) судили членів ОУН (принаймні так про них говорили, на цьому наполягали). Одного з них присудили до вищої міри покарання – розстрілу. Іншим дали великі терміни: від 10 до 15 років. З цього зробили велике шоу. Процес проходив щодня, протягом майже тижня по кілька годин. Публікації і телесюжети були частиною цього шоу. Один з буковинських журналіст...
Читати далі →

***** Літо колись та закінчується. Як вибрана найстигліша диня, як сонячний між дощами день, як усе. Поліні боязко загадувати, яким стане початок осені, бо то будуть зміни. Мама знову поїде на море, і точно сваритиметься з «майже татом», як повернеться. Вони голосно з’ясовуватимуть стосунки, може навіть він піде собі, а потім мама кілька тижнів ходитиме сердита і за все сваритиме. А потім буде якийсь інший дядько, до якого знову звикати. Так чомусь кожної осені – чому саме осені, — Поліна зр...
Читати далі →

Люблю тексти. Саме не літературу, а тексти. Адже цікавить не так художність, як ті життєві драматичні обставини, в яких вони створювалися. Вирішив викласти один з таких, які, можливо, мали б визначати історію міста. Або хоча б бути відомими у місті.  Цей текст, справді заключна  промова підсудного у суді в Чернівцях у 1979 році. І промова, на мій погляд, вражаюча.   Цей текст, як не дивно, ідеально вписується в чернівецький міф, про те, що Чернівці — це «місто, де живуть люди й книги».  Міф охо...
Читати далі →

Пришел сегодня на пляж, когда почти начинался дождь. И гремело. Не знаю, как работа, но отдых в Черновцах – это ритуал. Невозмутимо лежать в солнцезащитных очках и панаме, под гнедым от надвигающейся грозы небом. Даже не шевелятся. Зачем, зачем эти очки, и эта трогательная панамка на фоне сизых туч? Так положено. Это спецодежда. Это обязательно, как риза. Но для пляжа.  Ритуал.Любимец женщин – одинокий спасатель в лодке, бодро говорит купальщицам: я буду следить за тучей, и скажу вам, если она б...
Читати далі →

У суботу, 23 липня, у Чернівцях відбудеться найочікуваніша для мене подія цього літа — воркшоп з виготовлення вуличних меблів для парку імені Шиллера. Цей затишний парк, що знаходиться в самому центрі міста, зможе з вашою допомогою поповнитися лавками й смітниками. Як солодко було б перепочити в затінку спекотного літнього дня, вдихаючи запах трав і дерева. Як тішила б серце думка, що саме ці речі зробили ви самі. Яким вдячним був би парк і як привітно посміхався б вам щоразу, коли б ви проходил...
Читати далі →