Гіперболи та метафори, драми та трагедії - в моїй крові. Я сама автор своїх катастроф, і сама собі месія і просвітитель, адже ніхто мені не може допомогти, тільки я можу вигадати собі порятунок. Десь о 6 ранку мене накрило хвилею роздумів, треба було пометикувати від кого зараз варто втікати і де шу...
Читати далі →

Я про журналістику.
Фільм вчора подивився.
Статус тамтешнього журналіста не столичного друкованого видання просто вразив. Фактичний статус. То не голлівудськи накручений сюжет. Детективна історія (без кровіщі), але захоплює сам процес. Посвідчення через вікно машини - і ти на території ав...
Читати далі →

У мене за будинком,на хмарі, місяць підвернув собі ногу.Скуйовдившись від болю він хоче вити на всіх псів цього і потойбічного світів.Але опанувавши лють,намагається зробити масаж подертим м'язам.Його щоки наповнилися гранню,а добрі ямочки стали ярами.Руки вкрилися памороззю,зуби цокотять від в...
Читати далі →

С открытыми глазами, в непогоду, шагает мальчик, не склоняя головы.
Открыты люки, закрыты двери. Человечество "забылось" у кухонной плиты.
Читати далі →

З настанням вересня у магазинах та на ринках з'явилися нові колекції осіннього взуття. Проте знайти таке, що одночасно влаштовувало б ваш смак і гаманець, - неможливо. Те взуття, що може дозволити собі пересічний буковинець, не надто хорошої якості - після дощу підошву чи підбори можна залишити у ...
Читати далі →

Зварила ванну кави. Сьогодні захотіла потонути у її чарах, але згадала твої і подумала, що це не логічно зникати безслідно. Навіщо приносити скільки турбот паталогоанатомам, які шукатимуть мої органи у кавовій гущі  і будуть ворожити над подальшою долею та шкодувати у ритмі пафосу: здорові орга...
Читати далі →

От буває ж таке, що довго не можеш дійти до розуміння певного явища. Ніби  й бачиш мало не щодня і довго розглядаєш і навіть розумні книжки читаєш...  В електронному, щоправда варіанті. Але ж інформація надходить до того ж мозку, до якого прямують і паперові видання. Спробувала навіть філь...
Читати далі →

Строкаті мрії у черзі на пошті. Їм нудно чекати коли старенька працівниця візьметься їх упаковуввати. Тому й ходять і шльопають іншим на нерви своїми пірваними сандалями. Колись їм наступили на п′яти і не захотіли поремонтувати. Та  й мені якось було не до того. У мене саме була верстка г...
Читати далі →

Світло твоїх очей нагадує мені сяйво ліхтарів, що схилилися під віями ночі і поцілунками безкрилих ангелів. Ковані мрії легко, немов пір’їнки літають навколо зіниць і артилерійними пострілами шукають мішень. А її нема... І бути не може, бо кожна молекула тіла уже розстріляна на тисячні частинк...
Читати далі →

ххх...
Читати далі →