Юлія Іванчук. Ми вирушаєм в дорогу....
Читати далі →

звикай жити без неї звикай викидати пам.ять кажуть що ми без неї плями на тілі плями то ми холодні то — теплі так просто «були» звикай жити без неї звикай бути забутим звикай будувати мури ховатись в підвали благати звикай  бути байдужим до всього усіх і до неї...
Читати далі →

знаєш сказала вона я зовсім нічого не знаю про тебе ти постійно мовчиш а потім на довго зникаєш знаєш я втомилась від тебе такого я втомилась чекати він мовчав і вона говорила: досить я не хочу більше шукати очима тебе в переходах досить я благаю СТРИ СЕБЕ З МЕНЕ стри усю пам.ять і більше у снах не приходь ти вбиваєш мене знаєш просто вбиваєш ти — кат не мовчи говори я хочу твій голос почути...
Читати далі →

просто долають шляхпросто долають відстаньбезликі манекенинічого з собою не берутьнічого по собі не залишаютьвсі з однієї коробки сірниківприречені на безславне спаленняобгорання душ мов сіркимарнота слів і рухівборсання в мілководді днівнемає часу на розпачнемає охоти для самозізнаньу нікчемності у безглуздостідумокпотребжестівсолодкий дурман речейприсипляєобнадіюєуярмлюєнемає змоги відчути біль світової пожежіпопереду лише сіра очевидність кінцяневблаганні курантинемає часу для любовінемає час...
Читати далі →

і поки вона з аптечкою по Грушевського -  попереду тривають бої.  крізь стадіон Лобановського пробиваються вогні. автобуси погоріли. зі щитами з фанери в атаку ідуть свої.  Слава Україні! — й Молотова подають.  кроками під колонами щоб кинути знов. а тим часом син (матері): мої Крути — тут!  добре, мамо, я вже піду. все без слів: попіл і дим і бруківка тріщить — розбивається навпіл. скати і шини — горять. ще кілька годин щоб до ранку протриматись ще кілька годин. на морозі  в...
Читати далі →

помирай молодим помирай - бо так треба помирай - на холодній землі стягуй прапор з дахів і неси на майдан там люди стоять і чекають його - це потреба БО МИ В РАЙ та піша хода не веде не несе тільки вітер знесе  хмари вниз і засипить снігами все  не  добудоване&nbs...
Читати далі →

В неділю 24 листопада о 15:00 в Києві (Сальвадор-Далі бар, Ярославів Вал 16, метро Золоті Ворота) відбудеться презентація двомовної (україно-англійської) книжки Андрія Волошина “Інша Імперія“. Вхід вільний) Запрошую всіх не байдужих до поезії! АНОТАЦІЯ: Друга поетична збірка Андрія Во...
Читати далі →

ми знову тусуємось по братських хатах ночуємо на дахах бродимо місцями десь в районі Дністра палимо вогнище вночі аби зігрітись в душі. у кишенях порожньо. автостопом по трасах  зустрічаєм дощі. набираємо в пригоршні золота того що під ногами і знову дахами парканами прикриваємос...
Читати далі →

Зневірена жебрачка...

Як не любиш - то хоч пожалій,
як заморський фаянс 
б*ються обриси мрій...

Мрія щастя тобі дарувати, 
Мрія бути і мрія знати...,
Мрія діти родити НЕВИННО,
Мрія радість світити дитинно...,

Мрія тіло твоє святити,...
Читати далі →

Зорепад паде у світоч, Світоч світить від свічад… Ми замовклим тихим містом Мовчки плентались назад… Піднебесся було світле, Ніч сіяла без образ… Промовчали ми все місто, Хто ж оступиться назад?... На екрані зірка зблисла, Зірка мовчки вигляда… Без тепла лиши...
Читати далі →