І знову дощ ввижається мені
Він йде вже цілі дні і ночі
Як тільки закриваю очі.
От, знову дощ і роздуми сумні…

Була весна, ота пора прекрасна,
Що нам любов подарувала
І ніжна пісня тихо грала…
Була зоря. Вона світила ясно.

А потім осі...
Читати далі →

задимлена кухня
нова кожної весни
а запах дощу
той самий
ніби сімнадцять
не у віршах Висоцького
а тут
на новому балконі
кожної весни...
Читати далі →

попіл
летить
між
крапель дощу
я мовчу
забута
у місті злив
чорню легені
вибілюю думки
надіюсь
прорости
поміж
уламків спогадів
до серця
Читати далі →

дощить
вмиває
небо
дні
на вікнах
сірі фільтри
і мрії
як зазвичай
в'януть
на світанку
одвічна
втома
мотузкою
на горло
за спину
руки
на кріслі
як на сцені
стояти струнко
і щиро вірити
в насущу
фаль...
Читати далі →

по кімнатах
твоїх
блукають
вітер з дощем
розкидають
манекени
завмерлих
спогадів і мрій
у кімнатах
твоїх
плачуть вікна
по втрачених
днях
безтурботних
й щасливих
кімнати
твої
присипляють
бажання змін
затягу...
Читати далі →

В контексті того, що зимовий період "перевалив" вже за половину своєї тривалості, а холод за цей час встигнув добряче всім набриднути  (я ж не одна така, правда?), пропоную маленьку таку замальовочку - нехай підштовхне на теплі думки :)

*** Він пішов І змусив усіх розбігатись Як...
Читати далі →

Я тебе намалювала краплями на вікні
краплями дощу посміхнувся мені
 
Раптом блискавка...а був грім?...
я цілую скло, що дзвенить в пітьмі...
 
І крізь запах світу чую твій холод ...
Дощ змиває тебе, змиває твій погляд...

(с) LR, 2009,
P.S....
Читати далі →