Рівно опівночі мій мозок запалив лампочку з сигналом "Ідея".Коли я дивлюся на людей крізь соцмережі, я чомусь завжди відчуваю дещо дивне. Ну як то пояснити… Краще послідовно казати які думки виникають, без всяких там вуалей метафоризму. «Ну що ж ,» — думає мій мозок. — «Вполнє, так би мовити, пристойний акаунт. Цікаві фото… О, а тут навіть нотка чогось не банального. І музика, ніби на 90 відсотків… Людина, тварина, створіння… Тьфу. Що за лайно? Істота з глибоким внутрішнім світом… Ін...
Читати далі →

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →

Я знаю як людям буває погано, як сиплеться дрантям, шматками їх світ. Як хочеться бути там, де не маєш, Як все навкруги лиш блакитний екран. За вікнами мряками стеляться ночі, Світанки пливуть у ранковій пітьмі, І все на останок, І все на останок... Колись договорять, коли — хто ж тут зна? У вікнах вогнями збираються люди, В руках їх тепло і затишна печаль, Є фільми у них, є сумісний ранок, Є кава на двох, чи на трьох, хто їх зна... У ліжку подушки і ковдри ще теплі, На кухні приємн...
Читати далі →

Минулого року  ми стикнулись із тим, що журналісти ідуть в нардепи… для мене це було шоком, але думки і відчуття того, що вони можуть зламати систему не покидали мене до того часу, поки не почала глибоко роздумувати над цією темою. Ряд доволі відомих журналістів, які раельно «мочили» систему Януковича, які показували як грабує нас влада, які мільярди вона собі кладе до кишень  обдираючи нас, звичайних платників податків, пенсіонерів… Але першим же шоком стало те, що на одному із телеканалів оди...
Читати далі →

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

У свої 17 років я твердо вирішила, що хочу навчатись і жити у Києві, бо це ж столиця України, це ж місто, де завжди панує розкіш і все таке, і, звісно, я думала, що тут люди найтолерантніші. Але першим же розчаруванням, коли я приїхала в Київ було те, що тут були безхатьки і їх було набагато більше, ніж в Чернівцях, але я подумала, що «ну безхатьки є і по всій Україні, це не страшно». Далі потрібно було зійти з автобуса і вдихнути «столичне повітря». Вийшовши з автобуса я почала запитувати у лю...
Читати далі →

Інколи від перенасичення кіно- і теле-фільмами вже не знаєш, що може втамувати твою спрагу сінематографу. Розкручені і дорогі блокбастери, глибокі артхаузні і андерграундні проекти, авторське, незалежні роботи… все не те. І тут дивом натрапляєш на справжнє. Так справжнє кіно. Невеликий бюджет, актори не першої ліги, життя змальоване… справжнім, таким, яким воно є. Дивна штука життя, для того щоб слабкий хлопець вижив у його дикому вирі. Воно б'є його не один раз. А після того як малий майж...
Читати далі →

                                                                                  Мое чувство по отношению к России –                                                                                   это безграничная ненависть.                                                                                   Ненависть ко всей стране,                                                                                   включая царский период.                                                       ...
Читати далі →

Залиште мені мене,Залишіть мені хоч трохи,Дріб’язком в моїм портмоне,Легким пледом на мої ноги. Не розбирайте мене на плітки,Не труїть свої душі гнівом,Бо і в мені ростуть квітки,Як бриндушки навесні під снігом Не судіть і не заздріть мені,Бо моїх не носили капців,І на колінах з Ним на самоті,У молитві не ламали пальців Не стояли зі мнов на краю,Солоні щоки не обпікало вітром,І не чули як чорта молюІз шлунком віскі зігрітим Не рахуйте чужих гріхів,Вам не стане рахувальної дошки,Залишайте мене ме...
Читати далі →

Для кожної людини своє місце. У часі, просторі, минулому й тепер. Як ті солдати ми стоїм на трапі. Й ніхто не знає, хто наступний з гри. То Доля, чарівниця. Чи чаклунка... Один-два-три — Я виберу тебе. А далі, щоби швидше шрами гоїть - Вона замовить, скаже: Так вам тре. Для кожної людини своє місце І площина своя, і місце для надій. Коли змінилась доля і коли вже годі Тоді людину кине з берегів. Для кожної людини є свій час. І свій урок… Один поміж мільйони. Можливо, той урок д...
Читати далі →