Свідомість розірвано на шмаття,
знов головою луплуся об стіну.
Трикляте купалове багаття,
матюччя, кляте, знову, гну.

Хапаю сіль вустами спрагло,
тютюн спроквола в організм.
Існую так: нормально, нагло.
Спотворюю цинізм.

І криво знову посміхаюсь,<...
Читати далі →

Тільки що переглянув фільм "500 днів літа"! Сказати, що картина справила на мене величезне враження, означає нічого не сказати!!! Ще кілька годин тому, ламав голову над ситуацією, яка склалася у моєму житті... Чесно кажучи, не знав, як бути далі... Тепер знаю! Особливо сподобався епізод із листівкам...
Читати далі →

Никогда не возвращайся в прошлое!!! А зачем?! Нафиг, тебе это надо?! Даже если тебе сейчас очень больно, но это сейчас, не в прошлом, да, да это сейчас тебе так!!! Забей на всё!!! Удали прошлое из своей памяти, ведь это оно делает тебе больно в настоящий момент!!! Время тебя не вылечит. Только какие...
Читати далі →

мальчик мой, мы с тобою так повзрослели, что даже не хочется слышать,
как в окнах ветрами утро гудело и дождь барабанил по крышам.
ты так изменился. и голос грубее, в глазах другие печали.
отчаянно в сердце я быстро старею. отчалил корабль, отчалил...

ты знаешь, как над...
Читати далі →

мне показалось на секундочку, что вокруг как-то очень не так, совсем даже. но это только показалось. минутами плывет время и мне уже незачем ходить вокруг до около. в даном случае проще уйти, хлопнув дверью, не потому, что злость, а потому, что грусть.
бывает.. идешь улицой, а зади тебя мир по...
Читати далі →

стою посеред вулиці. бачу небо. відчуваю холод. піднімаю руки. заплющую очі. лечу.
приємний холод по шкірі - це весна грозами дошкуляє моїй сутності. це заметіллю у вікна моєї душі б"ється зима. це листя опадає жовтою масою в моїх зелених очах, передрікаючи холодну осінь.
пухнаста шерс...
Читати далі →

чувствую ветер, кашель - простуда.
окна открыты, дождик... откуда?
небо ведь ясное, темное солнце.
мама зайдет, закроет оконце,
скажет, что холодно, принесет чаю,
в лоб поцелует. капельки тают
на подоконнике, где я сидела,
когда было больно, на звезды глядела.
Читати далі →

коротко. мені б хотілось бігти з вітром швидше, ніж ураганом кричати/ламати/тремтіти з морозом на шкірі. в очах зіницями стати і бачити те, що далеко в тіні. нема краще стану, ніж мурашками бігти спиною вверх-вниз і знати... і знати, що мій телефон не дзвенить від гудків телефонних, таких особливих ...
Читати далі →

Іноді йому хотілося вірити в те, що його бабуся насправді жива і десь поруч на залитій сонцем кухні пече його улюблені м’якенькі пиріжки з капустою. Хоча капусту не любив і пиріжків ніколи не їв. Та коли сонце зникало десь в рожевому натовпі фламінго, його уява охоплювала все: і веселощі в ком...
Читати далі →

…...
Читати далі →