Мокати пальці в червоне вино,Нам не дано…Я б сховала тебе за пазухою,Не у Бога, але все одноВід того не менше тепло.Ми будемо з тобою одним піаніно,Незмінно,Ти білий, я побуду чорною,Як гадюка кусюча проворною,Вона повзає по твоїх клавішах….Хвостом переверта старі ноти,І нові висоти.Йде до тебе за пазуху….Чому ти настільки наляканий,Говориш до мене лиш знаками,Хотів би вхопити бокал….Та в нас розум як в неандертальців,Ми ті, що без пальців…І нам не дано…....
Читати далі →

«Лихі дев’яності» — для мене то фраза більше, аніж відносна. Звісно, то був для мене особливий період – це коли кіт старший за мене, це коли перші основи макіяжу – зеленка на коліна, а написати цілу сторінку прописом без підступної чорнильної клякси – подвиг. Перемальовувати мультик – заняття номер один, якщо таки пішов дощ, і в м’яча не можна. А ще цікаво би перевірити що там цікавого  мами в бібліотеці – головне нічого не перекинути і не завалити он той нерозібраний стос книжок. А ще … це коли...
Читати далі →

  -  Та прийде він. Це чорне  крісло не вміє чекати просто так. Старий і дивакуватий майстер твердо переконував, що меблі в його кімнаті дуже особливі. І не тільки тому, що їм по сто з гаком років. Я вирішила погортати книгу – аби не підтримувати бесіди, в якій хотілося як не перепитувати, то перечити: чого це саме в нього крісла даремно не чекають, а  дзеркало показує душу замість просто обличчя. А дід цей впертий, тому краще перевести погляд на темно-зелену палітурку і тиснені букви. -        ...
Читати далі →

  ***  Он был первооткрыватель чувств.Пробовал их на вкус, смешивал как микстуру, придумывал новые и знал много таких рецептов.  Такой уж странный у него был дар. Нужный, может быть, только ему самому. А может и не только ему. Он вылавливал чувства из воздуха, из пустоты, притягивал, впитывал. Иногда  он не вылавливал, а творил их.  Каждый копит что-то свое. Жизнь его, знал он, будет слишком коротка, чтоб копить что-то существенное. Поэтому он копил самое легкое, самое неосязаемое — чувства. ...
Читати далі →

Потяг «Київ — Ужгород» швидко мчиться по забутій Богом країні, в центрі Європи, через міста, у яких живуть знайомі люди. Міста, у яких багато спогадів, потяг порушує нічну тишу, освітлює темряву. Після виступу у Львові, приблизно між третьою й четвертою ранку, поет відчиняє двері свого купе, у якому сплять жінки. Він згадує вірш «Спати з жінками», який колись написав американський поет Кеннет Кок, «Спати з жінками: при світлі зірок, так ніби янголи, спати у потязі, в зоряній піні, спати з ними –...
Читати далі →

Я щовечора лягаю спати майже із сльозами на очах. Ще стільки всього не зроблено, не встигнуто. Цілий рік життя змарновано на роботу, яка забрала кілограми тіла і нервові клітини мозку. Скільки малюнків не намальовано, скільки віршів не написано, скільки мрій не перемріяно і не реалізовано. А все тому, що хотілося їсти. Іноді їсти хочеться так, що забуваєш про те, що не «хлібом єдиним»… і витрачаєш своє життя на гонитву за капустою. А цього дня, я бігла, бігла, робила все, що люблю, і все таки не...
Читати далі →

Я, мабуть, найщасливіша жінка на світі. Вже років 6 я не вживаю такої фрази як «Всі чоловіки КАзли!!! І ідіоти». Біля мене найкращі чоловіки, коли я хворію вони приходять купами до мене в лікарню, вони здійснюють мої маленькі мрії, дарують квіти просто так, мої чарівники. У найближчому оточенні — хлопці, які здатні на великі вчинки заради жінки, не заради її вагіни, на чому я наголошую, а заради її душі. Виховані, мужні, турботливі, цікаві, бажаючі робити все для щастя своїх половинок. А дівчат...
Читати далі →

На вулиці шалений вітер грається із твоїм волоссям. Я чую це. За вікном все гуде, а гілки найвищих дерев б’ють по нашому вікні, ніби вітер лупцює його за те як він посмів прийняти перші промені тепла.          Я цілий день ношуся по квартирі, намагаюся вичитати в Інтернеті як правильно приготувати качку фаршировану яблуками. Хочеться тебе здивувати. Ти вартий того. Ти найвартіший, якщо є таке слово. Приходиш до мене додому не щоб переспати зі мною, а прибити полицю, приходиш до мене в ліжко – н...
Читати далі →

Жінка пішла на «Розсміши коміка» і показала свої таланти. Показала всі свої таланти і Зеленський (відомий комік, ведучий) каже: -         Все я більше не можу беріть 50 000гривень. -         А навіщо ви даєте мені гроші?- питає жінка. -         Ну як чому, ви їх виграли на «Розсміши коміка» забирайте ми більше не маємо. -         А то я пришла на «Розсміши коміка», а я думала що пришла на «Шоу талантів» нічого я маю 50 000 гривень.                                             *** Андрій під...
Читати далі →

Ви б повірили собі що ваша подружка, яку ви знаєте всі 5років не хоче з вами святкувати з вами ваше свято. Я би не повірила, як щоб зі мною це не сталося. 2 листопада 2013 року це сталося. Страшно говорити, но я розкажу, ми говорили по телефону потім грали мій новий бадмінтон, потім малювали в мене в коридорі і Настя згадала що мала забрати словник у однокласниці Валі. Ми ішли по світлих під’їздах, а там темний, двері відчинені і там хтось виходить я не стигла подивитись хто це бо там так темно ...
Читати далі →