Виправдання

наш автор
вмер
не дописавши
ненависну нам
п'єсу
і ми ідем по колу
усі слова
і вчинки
це
репетиції без змісту
й кінцевої прем'єри 
я вже втомилась
я досконало
знаю роль 
Читати далі →

Взяли в полон

думки
кричать
віршами
вступають
в суперечку
з ударами
серця
роблять
німими
людей
вулиці
тихими
мене
покірною
рабинею
навали слів
змушують
шукати
точну форму
ефемерним
видінням
з туману
ліп...
Читати далі →

Чека/ю

мене
викличуть
на біс
в наступному
житті
непрошений
шанс
все
зіпсувати
знову
по старих
слідах
ледь чутних
під білосніжним
снігом
чергової
реальності
я тільки
вгадаю
твоє обличчя
за новими рисами Читати далі →

Причина

краплями
життя
минулі
виточують
втому
ідеальної
форми
підступають
до горла
морем
фантомного
болю
вже неіснуючих
втрат
доводять
мого Ромео
до крайньої
точки
нівечать ранки
виїдають кольори
і зміст в сл...
Читати далі →

Безвідповідальний

кожен вірш
то цвинтар
слів
і я похована
десь
там
під стосами
паперу
безкінечністю
символів
образів
знаків
нерівним
почерком
зв'язані руки
єдиною
буквою
продиктовані
строфи
навіщо?
для кого?

Читати далі →

Вітайте

ніч
накрила
місто
синім
оксамитом
по дахах
навшпиньки
підіймаюся
на сцену
побиті
ліхтарі
софіти
тьмяні
у вічній
клітці тіла
я незграбна
актриса
рвуть
перепонки
оплески
нещирі
і крики
мертв...
Читати далі →

Дощить

дощить
вмиває
небо
дні
на вікнах
сірі фільтри
і мрії
як зазвичай
в'януть
на світанку
одвічна
втома
мотузкою
на горло
за спину
руки
на кріслі
як на сцені
стояти струнко
і щиро вірити
в насущу
фаль...
Читати далі →