З каменем за пазухою...

Продовжуємо наш майже багаторічний відчайдушний лікнеп)) з історії за допомогою старих автентичних буковинських текстів. Цього разу, це публікація з «Радянської Буковини» (1983 рік). Приводом для тої статті стало те, що мешканець буковинського села Дубівка пан Піцул написав звернення до ООН із проханням забрати його з країни щастя у будь-яку менш щасливу країну, де б не переслідували за релігійні погляди. Суть подібних публікацій полягала в тому, що людей закликали до совісті. Непоступливість...
Читати далі →

Майдан Реформації перед Ратушею

Нещодавно міська громадськість хвилювалась та вередувала щодо можливого перейменування парка Жовтневий у парк Реформації. Перейменування не відбулося. І громадськість розійшлася «задоволеною». Хоча я особисто не дуже переживав би, якщо б ідею було реалізовано. Але в історії Чернівців ми були в кроці від події, яка могла стати чудовим приводом для перейменування аж Центральної площі. Як відомо, слово «майдан» у новітній українській лексиці є не тільки означенням площі, але й позначенням політи...
Читати далі →

Звідки пішли репресії дев'яностих

Продовжуємо розмову про хитрощі нашої політики пам’яті. Нещодавно один ніби розумний журналіст написав мені під постом, що нема сенсу досліджувати репресії вісімдесятих, тому що вони нічим не відрізняються принципово від репресій сорокових, які вивчені непогано. Насправді, відрізняються, і саме принципово. І нижче на фото, ви навіть побачите, як їх приховували, на відміну від репресій сорокових.По-перше, увесь фокус-покус нашої політики пам’яті складався у тому, щоб яскравими і масовими репресія...
Читати далі →

Чому Чернівці не у книзі Гіннеса, або Привіт від товариша Сталіна

У жовтні здійснив непересічну подорож у минуле. Зокрема, вивчав, кого й за що «пресували» і репресували у вісімдесяті роки в Чернівцях. Зробив висновок, який, очевидно, не під силу нашим історикам. Це лише трохи жарт. На жаль. Спочатку щодо того, що залишилося у буковинській пам’яті. Як вже казав, наприклад Чернівецька обласна спілка журналістів знищила свій архів від дня заснування до 1986 року. Обласна спілка письменників знищила свій архів від 1975 року до 1991 року. Очевидно, нічого, чим ...
Читати далі →

Останнє слово підсудного Зісельса. Місто, де люди і книги.

Люблю тексти. Саме не літературу, а тексти. Адже цікавить не так художність, як ті життєві драматичні обставини, в яких вони створювалися. Вирішив викласти один з таких, які, можливо, мали б визначати історію міста. Або хоча б бути відомими у місті.  Цей текст, справді заключна  промова підсудного у суді в Чернівцях у 1979 році. І промова, на мій погляд, вражаюча.   Цей текст, як не дивно, ідеально вписується в чернівецький міф, про те, що Чернівці — це «місто, де живуть люди й книги».  Міф охо...
Читати далі →

Про дітей з великої літери, ницих фсбшників і міліціянтів, а також мовчазних дорослих

Радів новині у мережах, наче учень молодших класів, який дізнався, що у сусідній і суцільно ворожій країні в нього з'явився друг і не один. Та радість була недовгою. "«Дети и фсб» yodnews.ru/2015/03/20/childfsb Якщо до «псів системи» у мене немає питаннь. То хочу спитати батьків, вчителів і інших дорослих громадян РФ. «Рєбята», ви вже остаточно втратили батківський інстинкт? Замість боротися із злочинністю і тероризмом, які можуть дати здачі, посіпаки «сонцезасяйного вождя Пу» взялися...
Читати далі →

Поворот не туди

Хто-зна скільки ще буде розмов довкола політичних репресій в Україні, але факт нещадних утисків з боку влади і незбалансованої критики з боку опозиції є очевидним. Давайте обміркуємо все з точки зору раціонального. Перше, про те, що «порядки» в Україні після виборів Президента 2010 змін...
Читати далі →

По дурості чи по умислу?

Думаю собі – то влада все робить через свою обмеженість, тупість та недолугість, чи дійсно з наміром та умислом? Бо, чесно кажучи, здорового глузду в тому, що вона зараз чинить, не бачу. Так, зрозуміло, вони хочуть придушити будь-які прояви та можливості супротиву, демократію і тому подібне вс...
Читати далі →

Без остраху під безхмарно синім небом

Зелене світло зображення крокуючої людинки на світлофорі кволо вказало, що час переходити дорогу. Натовп в такт рушив назустріч такому ж натовпу на протилежному боці вулиці. Стояв туман. Густий-густий, як молоко. Серед туману і натовпу по розтрісканому асфальту перейшов дорогу старий в залатаному пі...
Читати далі →

Репресії тривають

Коли восени минулого року спілкувалась з Русланом Зайченком (він відсидів більше двох років за участь у акції "Україна без Кучми" та у сутичці 9 березня 2001 року, визнаний  Европою політичним в’язнем), він сказав, що влада намагається зараз придушити весь протестний потенціал країни. Так...
Читати далі →