"Ты всё равно придёшь - зачем же не теперь?"
Одно пойми - она тебя погубит.
В её глазах скулит оголодавший зверь;
Зверь терпит, но тебя, увы, не любит.

Ты всё равно придешь - зачем же буду ждать?
Когда твоя надежда сатанеет,
Доводится с изгрызенных коленей встать....
Читати далі →

На краю мого пекла,жила пташка..Вона щебетала..
Щебетала,і таки дощебеталась..
хтось чхнув,і вона згоріла..
На краю мого пекла була надія,вона слухала щебіт пташки,
коли Він затих,то обвалився край над прірвою де сиділа надія..
На краю мого пекла, між розривом та землею, Читати далі →

У приватній розмові у певному контексті сьогодні ця фраза була доречною. І от тепер кілька думок з приводу (бо без приводу регламент не дозволяє:).
Кожна людина має займатися своєю справою. Коротко і ясно як для роботи. А от для душі… Найдивовижніші люди — ті, хто здатний віддаватися справі от так просто, «для себе». Найкращі, найцікавіші. Їм не стати «Планктонінами Іванівнами Петровими-Сидоровими» (як я собі часом здаюся), їм не загрожує згоріти на роботі від надлишку менеджеризму і телефонних дзвінків. Вони не живуть у пластиковій вагонці, навіть якщо оточуючим так здається.
Читати далі →