Крук

Так… не помітно рік за роком спливає десь-кудись моя подоба… Зникає… Я не бачу тіні… хоч тінь – моя… (так я ж не тінь). Р-р-ричить і з кр-р-риком покидає свою, замелену кусками, тр-р-ривожних слів… холодну плоть   В руїні пам&r...
Читати далі →