Крук
Так…
не помітно
рік за роком
спливає десь-кудись
моя подоба…
Зникає…
Я не бачу тіні…
хоч тінь – моя…
(так я ж не тінь).
Р-р-ричить
і з кр-р-риком покидає
свою, замелену кусками,
тр-р-ривожних слів…
холодну плоть
В руїні
пам&r...
Читати далі →
Читати далі →