Знаю, що на Вкурсі чогось недолюблюють творчість, а особливо вірші, і їх страшенно мінусують, але люблю ризикувати і читати тонну критики...
Тримайте:
Мені здалося, що в тебе бездонні очі
Бездонні... й білі, неначе зима.
І коли ти напивалась глінтвейну в осінь*
Хотів сказати...
Читати далі →

пам’яті тієї, кого нема з нами…

  Не приходь, не приходь в снах щоночі, 
    Не тривож, не ятри мою душу! 
      Сни - жахіття, а, може, пророчі... 
         ...
Читати далі →

Краще стати палким метеором, А не зіркою бляклою в небі. І блукати безкрайнім простором, Чорну тьму розривати півсловом, Щоб лиш прах залишився від неї…   Хочу бути вогнем я пекучим, Щоб сніги всі від мене розтали. Вільним вітром чи сонцем палючим, А комусь і морозом колючим. Т...
Читати далі →

Шановні читачі і блогери, хочу поділитися з вами планами на майбутнє. У зв’язку із затримкою виходу збірки «Игра под названием жизнь», який планувався ще на травень, я заново візьмуся за редагування віршів, що були написані до цього часу. Початково планувалося 35 віршів, потім 50....
Читати далі →

його повалили на землю і вдарили по хребті
це не бУла повстанська армія 
це булИ мєнти 
світло що вгорі
на рубежі етажів
повалилось вниз
воно висіло на дроті
й пробивало карниз
“обличчям до стіни”
прошипів головний
його...
Читати далі →

про залишки
зимової туги
розкажу
різко
рвучко
про кожну
крапку
кому
загублену
в отриманих листах
розкажу

новій зимі 
Читати далі →

я народжений в лоні рекламних вітрин,
у полоні неону, на тлі оракалу,
серед теплих мівін і підгнилих цитрин,
за стоячим столом приміського вокзалу.

серед гала вогнів і галонів бухла
моя кров наче віск застигає у венах,
а в стаканах уже закипає смола,
...
Читати далі →

too much! туману тут забагато
лиш тільки обриси силуету
повітря ніби цукрова вата
волога ліга плете тенета

too much! too many! одні тумани
на видноколі цупкі куліси
з небес білеса подоба манни
прокляття жвавим парноколісним

і я ступаю в...
Читати далі →

Знаю ти будеш живою
коли я прийду у гості.
Змию піт водою
і погляну в очі.
Ти стоятимеш поруч,
обличчям до стіни,
я торкнусь рукою
твоєї спини.
Говоритимеш зі мною
мляво, як завжди...
Босою ногою
зробиш крок вперед.
Дзеркала торкнешся ліво...
Читати далі →

Ти знаєш, про що мовчить ніч? Про що тихо зорі співають За чорними хмарами?.. Й навіть Їх відблиск нудних протиріч Цієї краси не порушить. І знов заглядають у душу... Не знаєш сама в чому річ?..   Ти бачиш осінній портрет… На ньому неначе весняні Красуються квіти кохання. І ча...
Читати далі →