Іздрик почав словами:
“Геніїв серед вас немає.
ви навіть не графомани
ви просто пишете погано

у 90-х ми були крутіші
і справа не в окулярах
справа у текстах
у віршах
й у землі що була під ногами.

ми не постили все у блогах
і писали ...
Читати далі →

Осені сонна оса
Лежить у віконній рамі
Сірим течуть небеса
В сепії орігамі
Гамір затих у сльоті
Сонце де твоя спека?
Струни лишень золоті
І тріснута неба дека
Читати далі →

влітку вона купувала гори.
“навіщо вони їй?” - питали люди.
вона просто любила сніг
і хотіла щоб він увесь належав їй.

та прийшла осінь і хтось сказав
що скоро з неба летітиме він.
вона захотіла купити небо
але люди казали
що хмари постій...
Читати далі →

Злитися з масою.
Стати обличчям маси. Маса - це ти. Ти - це маса.   Стати мільйоном очей, Позбавившись відповідальності, Наче шкідливої звички, Наче брудного сумління.   Злитися з масою. Стати обличчям маси. Маса - це ти. Ти - це маса.   Рубати голови диктаторам, ...
Читати далі →

Люди будут убивать стрелять и грабить и кромсать всем заправляет ненависть   скорбь, слёзы, нищета? да никогда, увольте люди! давно тут правит балом сатана хозяин всепоглощающей мути   один лишь кто-то против может встать но ненадолго это следует запомнить   один лишь р...
Читати далі →

everybody need a gun bullet for one shot nobody never run when opponent drank a lot   shot and death until last breat everybody have a fun drunked guy need a gun...
Читати далі →

Якби дорогою, по волі, кудись ішли чужі сліди летіла б думка поруч з ними кудись туди… за обрій мрій. Та з часом обриси минають І бачиш ти пориви дня Повільно час собі спливає Іде за край свого ім’я Повір! Повільно… Вільно… Часом… Летить усе до забуття...
Читати далі →

Все планы испарились, 
Как только проступились, 
Слезы сквозь ресницы 
И все мечты как птицы, 
Сбежали, с сумрачной души. 

Желанья были так чисты, 
Как призраки легки, блудны 
Как ангелы с трубой и триумфом 
Читати далі →

Програєш бій - виграєш війну. В знесиллі падаєш ницьма, Аби, відпочивши, встати. Хто мені зможе сказати: Скільки ще рахуватиму Гільзи?
Читати далі →

Вечір. 
На вулиці тускніє світ, 
А ми з тобою то немов магніт 
Знов тягнемось один до одного тяжінням. 

Ти знов запізнишся, це так в твоєму стилі 
І я немов у тій могилі, 
Закута, скута в своїх рухах 
Лише тому, що х...
Читати далі →