Дуже лякають заяви теперішніх керівників гуманітарної сфери та особилво сфери освіти. А саме стосується ЗНО, ця система виправдала очікування суспільства та зменшила рівень корупції під час вступу до ВНЗ. Завдяки першим крокам реформи протягом двох останніх років випускники шкіл змогли без поширеної раніше практики грошової мотивації приймальних комісій стати першокурсниками...
Читати далі →

Протягом нашої з вами незалежності гуманітарна складова України перебувала у страшному, можна сказати в катастрофічному стані. Якщо культурна сфера досі поза рамками діяльності наших чиновників та народних обранців, то на перешкоді реформи освіти часто стоїть політизація питання, звичайний популізм чи елементарне нерозуміння питання. Протягом останніх двох років боротьба за якість...
Читати далі →

Довго я визрівав для ведення особистого блогу на чернівецьких просторах, і нарешті визрів. Того тут від тепер зможете читати мої роздуми про різні речі, куди будуть включенні питання по ЗНО, вступній компанії, виборам, діяльності громадянської мережі ОПО
Читати далі →

Інколи варто промовчати про почуття, які роз’їдають тебе зсередини. Варто сказати «прощай» і більше ніколи не повернутись у те літо, на той вокзал, де сльози і ніч дають більше, ніж ти хочеш, ніж би хотіла мати. Бо справжня любов схожа на смерть – вона приходить непомітно, торкається тебе своїм крижаним...
Читати далі →

Олег Коцарев – поет, прозаїк, журналіст. Народився 1981 року в Харкові. Автор книжок поезії «Коротке і довге», «Цілодобово!» (спільно з Богданом-Олегом Горобчуком і Павлом Коробчуком), «Мій перший ніж» та збірки оповідань «Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого». Учасник літературних фестивалів та перфоменсів у Варшаві, Мінську, Москві, Києві, Львові, Донецьку, Запоріжжі тощо....
Читати далі →

У сучасному літературознавчому дискурсі це питання посідає одне з чільних місць, хоча самі критики не наважуються торкатися даної проблеми, боячись отримати очевидну відповідь. Яким є споживач літературної критики і чи є він взагалі? де межа між довірливим читачем та суворим критиком, і як не стати жертвою інтелектуальної брехні – спробуємо...
Читати далі →

На написання цього допису наштовхнув сам випадок. Зустріла знайому, на обличчі якої я не побачила звичну посмішку. Виявляється, дівчина забула привітати подругу з Днем народження. Другий день совість бідолашну вже догризає. Життя бурхливе. І, звичайно, може трапитись таке, що певні справи повністю ...
Читати далі →

Фотографія перша. Чорно-біла. Я і бабуся куримо на кухні. Я псую бабусю. На старості її літ. Бабусі подобається. Особливо цигарки зі смаком шоколаду. Бабусі нічого втрачати. Яка різниця від чого померти – від старості чи від куріння. Мені вона теж не забороняє курити, яка різниця від чого померти – від куріння чи від старості, яка не прийде? Ми заодно.

Читати далі →

Знову замело. Мабуть, варто тішитись, глобальне потепління не таке вже й глобальне. Ми ще маємо зими. Не знати, як довго маємо, але ще маємо. Взагалі багато чого глобального з часом – з роздумом, з відчуттям, з правдою в очі, собі ж, звісно, бо чужа правда нікому не потрібна, нікого не...
Читати далі →

Ніцше (1844-1900) зупинився на порозі ХХ століття. Епохи, за якої недолюдки, що бачили себе НадЛюдьми відправили у небуття десятки мільйонів. Про що плакав би Ніцше, побачивши, що накоїли ті, кого він визволив від моралі? Що відчув би серед тиші Біркенау? Серед стогону приречених на крематорій. Са...
Читати далі →