У центрі Чернівців частково обмежено рух. Проїхати не можна по вул. 28 червня та вул. М.Заньковецької. Дорогу перекрили автомобілі поліції. Поруч стоять пожежний автомобіль та машина швидкої допомоги. Працівники служб огородили прохід до кінотеатру «Чернівці», де зараз перебувають рятувальники. По телефону поліція повідомила про замінування кінопалацу. За словами диспетчера, бомбу шукають у туалеті кінотеатру.    ...
Читати далі →

За кілька годин ті, хто вважають (або традиційно називають) Радянсько-німецьку війну «Великою Вітчизняною», згадають про її початок — «22 июня, в 4 часа утра, без объявления войны».  А слід було б щонайменше згадати ще одну дату і ще одну країну. Війна розпочалася не 22 червня 1941-го — тоді вона просто увірвалася на територію Радянського Союзу. А доти вона, не без його участі, тривала вже майже два роки. Друга світова розпочалася 1 вересня 1939-го з маленького польського містечка Велюнь.  Те,...
Читати далі →

Коли нам кажуть, що українці живуть за межею бідності, ми не завжди розуміємо це поняття, як це межа бідності? де вона знаходиться? хто і по які боки цієї лінії? Як відчуває себе той, хто за нею? Я би провела її по лінії працездатності, за своїми власними спостереженнями. Наприклад молодь, мало хто з молоді може сказати: «Я знаходжусь за межею бідності». Ми можемо дозволити собі чашку кави в Гранд кафе, мохіто в Оззі, поїздку на Акву, сходити в театр чи філармонію. Це звичайні речі, які ми МО...
Читати далі →

На прошлой неделе, «Украинская правда» сообщила о том, что нардеп Народного фронта Сергей Пашинский таки смог протащить законопроект 4811 через свой Комитет по вопросам национальной безопасности и обороны на повестку дня. Однако, уже на следующий день, Верховная Рада отказалась включать проект Пашинского в список законопроектов, которые будут обсуждаться на заседании. Это, пожалуй, одна из немногих новостей, которыми может порадовать нас пятничное заседание парламента. О каком законопроекте идет...
Читати далі →

Вчити з тобою вірші, малювати синього кита, співати з тобою про сон, в котором осень нам танцует вальс-бостон. У вісім років вміти писати жизнь, парикмахерская і je t’aime. Терпляче дозволяти розчісувати своє волосся й сушити його червоним феном, якому більше років, ніж людству, який, здається, і досі працює. Любити своє волосся, яке ти називав соломою, хоч воно точнісінько, як твоє. Пам’ятати твою червону електробритву й дотики щойно поголеної шкіри, і не пам’ятати твої вуса, яких ти позбувся, ...
Читати далі →

У розшуку художник-мінімаліст! Якщо це Ви, то дайте про себе знати. Пропозиція дуже гаряча, від Вас — волонтерство на 10 хвилин роботи, а від нас — щира вдячність і зарахування в лави добровольців для одного супер-проекту. Не вагайтесь, бо Ви нам таки дуже потрібні. Не дайте своїм пензлям засохнути, а олівцям сточитись нанівець! ...
Читати далі →

Осінню минулого року (2015) ми з товаришем-фотографом Олександром Геннадійовичем вирішили реалізувати один благодійний проект. Його метою було пропагування безкорисливої доброчинності.  Ми узгодили формат експерименту: купуємо їжу і пригощаємо першого зустрічного безхатченка. Наче нічого складного і надто затратного. Нагодувати всіх поки були не в силі, тому на той час могли розщедритися тільки на 1-3 особи. Пішли в піцерію, купили їх основну їжу — піцу, і рушили в пригоду. На диво і певни...
Читати далі →

16 июня. УНН. В эфире украинских радиостанций не менее 35% песен должны звучать на государственном языке. Парламентарии поддержали соответствующий законопроект.   Я был в шоке от формулировки. И в этой стране меня каждый день пытаются оскорбить за то что я русскоговорящий. И эта страна заявляет о своей национальной идее. Ребята!!! Вы ополоумели или просто врёте всему миру? Как это может быть? Квота на государственный язык? Может вы что то перепутали? Я понимаю квоту, в данном случае на песни на ...
Читати далі →

Эту дверь довольно часто снимают городские фотографы. Странная такая дверь в серой стене, плотно покрытой плющом. Если смотреть на фото, выходит просто дверь в зарослях плюща… Такой себе переход. На самом деле это просто калитка, ведущая во двор. Но двора почти не видно. А вот виден плющ, дверь, и толстая серая стена.В детстве я жил неподалеку. И это одна из дверей, к которой у меня было отношение. Вообще в детстве ко всему есть отношение. И каждый дом, каждая дверь, и каждое дерево, как-то стра...
Читати далі →

В одном старом украинском комедийном шоу некогда прозвучал монолог: «Когда я служил якорем на клипере «Заскорузлый», вся команда заболела тропическим бешенством и умерла, даже я. Но меня спасло то, что я до этого заболел хронической шизофренией. Так что один я скончался, а другой я благополучно спасся!».Как ни странно, эта черная шутка подходит и под нынешние реалии украинской государственной жизни. Если точней – одна Украина у нас «благополучно идет к реформам», и эту «Украину» власть привыкла ...
Читати далі →