Прокляття рукам, що спадають без сили!

От перечитую поезію Лесі Українки і дивуюсь, настільки вона жива і дихає сьогоденням злободенним... «Сторононько рідна! коханий мій краю!»

Леся Українка

Сторононько рідна! коханий мій краю!

Чого все замовкло в тобі, заніміло?

Де-не-де озве...
Читати далі →

Цикл міркувань про ... 3

Відновлюю міркування і знову вдаюся до принципових категорій.
Ч. 3. Науковці часто порівнюють пройдешню історичну періодизацію радянської епохи із сучасним станом речей. Хтось схильний навіть стверджувати, що в другій половині XIX ст. існувала так звана, радянська цивілізація. Можливий варіан...
Читати далі →

Аванс

Не напишем більше траурних промов.
Не зримуєм ці незмінні «дощ» і «ніч».
Долі всі її дарунки віддамо.
Розійдемсь на перехресті врізнобіч…

Можеш лаятись крізь простір і часи.
Проклясти мене, на чому світ стоїть…
Залишай с...
Читати далі →

Не судіть це просто думки

?І знову сумно і самотньо. 
І гріє тільки батарея спину 
Вже друга ночі я спати не піду. 
Бо завтра буде як сьогодні 
Сьогодні як учора ,як завжди. 
Сьогодні так багато масок удівав. 
Що не втримаю в руках всі. 
Для того щоб прожи...
Читати далі →

Світло

Від світла твоїх фотоспалахів на шкірі з'являється легка засмага - Альтернативне порційне сонце, яке пронизує наскрізь мою істоту... Відсутність тебе у моїй спальні виводить усі прилади з рівноваги: Вони починають іскрити, заповнюючи перешкодами всі частоти. Ти й сам випромінюєш сяйне світло, у ...
Читати далі →