Так приємно коли...

Блоґ: Інна Матковська
Так приємно коли
Люди радіють
І радієш ти
Думки в моїй голові
Сплітаються у вінок сонетів
Що він дарував коханій
Наречена моя
Невдовзі ти вдягнеш
Білу сукню
Триматиму тебе за руку - міцно
В твоїх очах - безмежність
Ти подарувала мені нове життя....
Читати далі →

Вхожу в тайную комнату...

Блоґ: Інна Матковська
Вхожу в тайную комнату
Бытие в Храме Души
Закрываю глаза,
Так больно...
Слёзы с глаз
Очищают меня изнутри...
Молюсь, шепча, слова прощения
Прошу у Господа
Любви ко всем
Прощать другим,
Забыв о боли
За все, что происходит - 
Благодарю!!...
Читати далі →

О, человек!

Блоґ: Інна Матковська
О, человек!
Явился в этот мир
Сквозь сотни тысяч лет
и воплощений
Всё странствуешь в пути
В погоне за иллюзией счастья
Разбил сердец немало
И Душ невинных погубил...

Зачем ты существуешь!?
Нежели для того рождён!?
Проснись, проснись
Просни...
Читати далі →

Підводне

Блоґ: Іванна Стеф'юк
Я дишу світом, впливаю в глиби -
Там воду ділять червоні риби,
Там темно трохи і зовсім тихо,
Якесь хвостате тікає в рифи -

Там добре, світку, вода холоне,
Хитає небо - сухе й червоне,
Поміж водою, її кругами
Впливаю в себе, лиш змах ногами -

Вдих...
Читати далі →

Він мацав музику...

Блоґ: Наталіна Губко
Він йде, асфальт волочиться за ним,
Брехливі афіші на стовпах висять,
Він був високим, гарним, молодим,
І палко вірив всім новим пісням.

Не вірив людям, телевізору й новинам,
А зранку пив чай із бергамотом,
І знав, що її звали Аня чи Марина,
Вон...
Читати далі →

Мандарини

Блоґ: Наталіна Губко
А пам'ятаєш - сніг, зима і мандарини,
які з тобою їли на морозі?
Метіль довкола, маршрутки і машини,
і ми з тобою закохані в облозі...

Ти все тікав в обійми до дружини,
чомусь не лив мені словесний бруд,
лиш змерзлими руками чистив мандарини,
а нас тим часом ...
Читати далі →

Тидишь-тидишь-тидишь...

Блоґ: Наталіна Губко
Біжить мій поїзд в далечінь,
за вікнами гуде трава,
ховає образ придуманих везінь,
везе додому несказані слова…

А твій вагон попереду летить,
на тій же колії, розвіваючи думки,
синій поїзд назад до Чернівців нас мчить…
стираю сльо...
Читати далі →

Випхатися із дзеркала, або Причетність до людей додає печалі

Блоґ: Наталіна Губко
Мені би випхатись із дзеркала на волю, і тому відображенню надати крил, запхатись пальцями в акрил, а на щоках позбутись солі, під легким подихом вітрил… Ми тут згораєм під променем палючим, еталонів, прикладів, взірців, серед дорогих автівок, дешевих папірців, і під поглядом колючим, накрохмалених білих комірців!!! А наші душі вже пахнуть шашликом, запеченим на вогнищі чуток, приправленим корицею пліток, Ми так жалюгідно махаєм кулаком, і падаєм під асфальтовий каток… дУмк...
Читати далі →