Майдан 2004. Тур другий / Епізод дванадцятий. Нікольськоє. Грех непрощонний

З Докучаївська ми вирушаємо на Вугледар.  Вирішуємо, що десь ще зупинимося в селі пороздавати агітки. Вже добряче темно. В Нікольському люди йдуть з церкви, з монастиря, певно, з вечірньої. Гарна нагода поспілкуватися. Все, як завжди. Більшість сторониться, деякі беруться до балачки, дехто агресує. Аж тут звідкілясь з'являється вельми колоритна бабуся. Якщо до цього часу слово «клікуша» було для мене архаїчною абстракцією, то в цю мить воно матеріалізувалося, «обрело плоть і глас». Що саме крич...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод одинадцятий. Докучаївськ. Страх і абсурд

Докучаївськ. Цей епізод досі викликає в мене якесь дивне відчуття. Не розумію чого саме: сорому? страху? співчуття? жаху? абсурду? ЯК? в такій ситуації діяти «правильно»? Де межа між відступом і банальною втечею? Де право на "інакшість", а де  «влізання на чужу територію»? Коли допомога, а коли — нав*язування власних цінностей під соусом «правильного чи істинного»? Після спілкування з отцем Яролавом (http://h-dychkovska.vkursi.com/7818.html), ми, окрилені, шукаємо ще жителів Докучаї...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод десятий. Докучаївськ. Отець Ярослав. Трохи містики

Попереднє: http://h-dychkovska.vkursi.com/7811.html Оповідка від отця Ярослава: «Запросили мене сюди люди, що ще пам'ятали своє греко-католицьке коріння. Було дуже важко, сім'ю перевіз не одразу… середовище агресивне, постійні погрози, дрібні пакості, всяке було. Одного разу, в п'ятницю надвечір, прийшов до мене сусід, п'яний добряче, із сокирою. Кричить: — Зарублю тебя, сволоч бандеровская! До понедельника не доживешь!!! Хотів щось там тою сокирою погрожувати, але настільки був п'яний, що...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод дев'ятий. Докучаївськ

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7809.html Далеко після подій 2004 любила жартувати: «найжахливіше місто на землі — Докучаївськ». Ну це ж треба вигадати назву таку? Розумію, що Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) — поважна особа, грунтознавець, що заслуговує на вшанування, але прізвище мав якесь не милозвучне. Їй-бо, який-небудь Комсомольськ звучав би краще. А до 1954 були «Оленівські кар'єри», цілком гарно. Правда, спочатку не розумію, звідки тут в напівпустельних степах олені, поті...
Читати далі →