Трави колишут - думку скобочут,
Сєду на камінь - плакати хочу...
Зірочко, тихо - потемок чую,
І не питайси, чо я баную.

Зірка не пустит - променем гладит:
«Дівочко, виплач - легше ті стане»...
А далі ранок - дихають роси...
Сплакала гнів я, не маю...
Читати далі →

Ще півкрока - і осінь,
пересіяні зерна,
вечір пити попросить -
росу висипле серпень...
будуть падати зорі -
у траву, ніби в душу
води стануть прозорі -
я скупатися мушу
у цій осені, в росах,
у ранковім тумані,
так набігаюсь боса..
і засну.. на с...
Читати далі →

ні! ти не знаєш, як бути в кінці тунелю;
там, де мало би бути світло
там, де його немає
там, де сонце зникає під ранок
де немає людей, де немає звуку,
де ніхто не тримає тебе за руку.

ні! ти не знаєш, як  це на осліп
шукати у стінах відкриті двері
Читати далі →

між нами стільки кілометрів, часові пояси,
мільйони парканів та стін товстенних,
та все одно я отримую твої імпульси,
та все одно я тону у словах щоденних.
безліч душевних виступів у переходах
і стільки ж, не менше, пожеж між нами.
ти граєш  у всіх моїх епізод...
Читати далі →

І у прогорщі світ зачерпати з росою,
І у мами на призьбі той чай трав'яний,
Перед лісом старим - як під храмом - постою,
Та й чогось не наважуся зразу зайти.

Пахне арніка десь - так приємно і гірко,
Олень роги покаже - певно йде до води.
В цьому плесі щоночі купає...
Читати далі →

Вставай, підніми очі вгору,
Подивися на небо і посміхнися.
Ти переміг грізного ворога.
Ти звільнив свою країну.

Багато друзів твоїх полягло
Та всі померли за свободу,
Життя віддали і відчули насолоду,
Всім ворогам своїм на зло

І будуть жити діти їх...
Читати далі →

Чергову ніч я задаю питання,
для чого тільки зараз у цю пору
я, замість сну або хоча б мовчання,
не можу вийти з віршів коридору?


Читати далі →

Ходить садом спогад - ловиться галузки,

Потемкове небо світить каганці,

І схилився ясен - як цибатий бузько,

Підоймила вишню - котю по руці...

 

Нічко-молодичко, най тобі розкажу -

Бо мене тривожит, і не ловит сон...
<...
Читати далі →

На прохання своєї племінниці хотів би презентувати її власні творчі надбання.

Восемнадцатое июля – четверг необычный, И мы поздравляем братков, как привычно. Если возражений не слышу, значит, их нет. Начну я с того, кто первым явился на свет. В четверг в 11:30 1985 года Была ...
Читати далі →

На прохання своєї племінниці хотів би презентувати її власні творчі надбання.
Самому згададлося, як воно незабутньо було в таборі.
Написаний текст для читання у стилі реп.

                  ...
Читати далі →