Ти кардинально змінила мої погляди на все, що навколо Я вкотре тобі повторюю, у тебе гастрит, тобі не можна колу… Навколо метушня, а мені по барабану Я як завжди зализую невідому рану.   Майже як у дешевому артхаузному кіно На задньому сидінні було якось все одно. Ми дивились у ві...
Читати далі →

Переступив порог того, что мы считаем домом,
И сбрасывая с плеч усталое пальто,
Весь мир несётся в урну комом
Лишая мысли в тёмном решето.

Наверно так уж мир составлен,
И мы хоть раз таки сорвёмся вниз.
Но облик бездны так в глазах печален,
Что дарит вновь на...
Читати далі →

зима померла
розтала сіллю
ми їй
недбало
кинули по квітці
на могилу
ніби
знущаючись
з недовгого віку
і в кожного тепер
новеньке
гарне
серце 
Читати далі →

Рыжеволосая дева В полнолуние пела В старинном лесу Вызывая грозу На поляне лесной Под зелёной сосной Пальцы резала в кровь В час глубокий ночной В чаше кровь собирала Под сосной танцевала И кору целовала О грозе умоляла Но молчала сосна Ведь бессильна она И пропускала слова Сквозь ли...
Читати далі →

Чем громче музыка извне, тем больше страшит тишина. Когда гитара струнная звенит - это слаще глотка вина!   Для сухого уставшего горла, что кричало всю ночь напролёт, Истекая солёною кровью, пропуская слезливый черёд.   Звенит, семиструнная,  плачет и  пальцы ласкают, не зн...
Читати далі →

Зимовий ранок і кава у склянці, І залишки цукру розбіглись по банці. Босими ступнями стою на балконі, -15 так давить на скроні.   Сніг на перилах як цукор з ванілі, Перехожі спішать від турбот здичавілі. Усе створює рух та має свій вектор, Але зігріває лиш теплий конвектор.   Нес...
Читати далі →

Подорожувати країнами
За межами кордонів бачити
Як живуть люди, які вони
Пізнавати Всесвіт, завдяки
Пригодам розуміти,
Наближатися до істини.
На всіляке відкриття
Готований свій час.
Терпіння мати, аби не наврочити
І чуже не чіпати
...
Читати далі →

Кожен ранок коли загуде мій будильник
Що дбайливо вбудован в мій чортів мобільник
Розумію що ранок,і що треба вставати,
А під ковдрою тепло, ще б лежати й лежати!
Але обов’язок кличе, універ той проклятий
Ну не може без мене ну ні дня почекати!
А в кімнаті так зим...
Читати далі →

Одиночество душит, одиночество гложет,
Одиночеству сердца уж никто не поможет…

Одиночество – яд по сосудам и венам,
Оно кладбище боли и салют всем изменам.

Лишь на небе луна и снежинки застыли,
Как на сердце за раз все шрамы заныли.

Хоть з...
Читати далі →

Декабрь, где-то плюс двенадцать
И за окном сухой асфальт,
Мне осень шепчет что расстаться
Давно пора. Зажми-ка альт?

Все дни на допинге из кофе,
Три сахара, немного коньяку,
И шарф пропитанный на вдохе
Зловонной смерти табаку.

Мне хочется сказать, ...
Читати далі →