Ти із кишені дістаєш залізну праску.
Під променем нагрієш і так мило,
даруєш мені знову мою казку,
і прасуєш мої зім'яті крила.

Це не метелики, це хвилі,
закохано цілують мій живіт.
Я йду на кілометри, йду на милі,
і кличу ейфорію у політ.

Читати далі →

Стрясає ніч тумани з крон -
Пульсує, темна
Між пера у старих ворон
Вже снігу зерна.

І шишки губить ліс старий -
По дві-по одній,
Ти призираєш до трави,
А там - безодня.

Коріння дуба по землі -
Та ні, прожилки
І зірка губиться у млі - Читати далі →

моя внутрішня ізоляція узгоджується з тобою ховається з вітром в полі готується до бою військами без солдатів ноя. ми стояли двоє на перехресті долі. хто твій внутрішній воїн зі щитом із солі? всі дороги розмиті
в розфокусі. лише твої очі під ліхтарями ночі мовчать закривають...
Читати далі →

(по мотивам старого анекдота)

Один священник, видимо, спешил куда-то сильно.
Решил на всякий случай он поймать себе такси.
 - Плачу деньгами кровными, возьми, прошу я, сын мой!
- Ну что ж, садитесь, батюшка, куда Вас подвезти?..

В пути таксист расспрашивал (...
Читати далі →

Струни Душі моєї зачепити

Неначе звуки в собі відтворити

Бо ти людина...

Така примхлива та зваблива.

Зійшла з престолу та ожила

Відчула смак життя й свободи

Пірнула вглиб тієї води

І вознесінні шлях пройшла...
Читати далі →

Як важко з висоти впасти на мілину. Як важко забути твій подих. Як важко забуватись кожної ночі… як важко жити, як важко жити…   Одна причина продовження мого життя, була ти.. ти єдина, Коли дивився в твої очі, ти примушувала мене жити.. ти та сама мого серця половина..  ...
Читати далі →

Наші сліди
тих міст та місць
простигають у жовтні 
де листопад вже малює картинку швидкого приходу зими. 

1.
Ця осінь сповнена тобою.
Ногами босими по полі
До наших місць і наших міст/
До наших снів і наших слів -
Іду
Ступаю
Нен...
Читати далі →

Життя одне, й воно таке прекрасне, тому живіть не дивлячись в минуле. Любіть, одне – іншого так, як ви з дитинства про кохання почули. Дихайте! Дихайте так, не мов це останній подих… Цінуйте, просто цінуйте, адже в наш час – це великий подвиг…   Слухайте, розповід...
Читати далі →

І від соняха дихаю сонцем -
Перший вдих, знову вдих - тепер
Можна жити. Вглядаюся - хто це
За деревами там завмер?

А нікого немає - ранок,
Тіні в піжмурки грати йдуть,
Присідаю на хати ганок -
Над землею птахи пливуть -

Розтинаючи крилами небо, Читати далі →

1.
з кінця на початок - в дитинство
до циган що приносили воші
до ікон по три гривні
і криків сусіда:
туди не іди!

наступаєш на лід
що крихкий.
він тріщить.
ти стоїш.
центр ріки не замерз.
човен повен води дрейфує униз
до витокі...
Читати далі →