Я ніяк не доросла. Все як ти й казав. І не станеться вдосталь людей, Щоб вказали мені коли марю лиш я, А коли все іде як іде.  Купа сторіз в моєму житті пронеслося, І червоною зв'язкою колиться це - «Обираєш не тих, з ким могла би стати ...» «Обираєш наосліп, подумай іще»  І не вдосталь людей, чи не вдосталь терпіння  Чи уважності може, Чи логіки строф... Це є чистий інтим — у рядках незахований. Нащо тут? Це створило ілюзію дій. ...
Читати далі →

Після поступлення в університет ми чим далі, тим рідше згадуємо школу. Однак нам дається можливість пригадати її під час педагогічної практики. Шкода, що не можна знову стати дитиною. Тепер ми – вчителі! Нічого не змінити. Однак у першій гімназії студенти мають можливість трошки відчути себе...
Читати далі →