Турецький міст з Турецькою площею ще можна подивитися. Хоча там на площі щось таке дивне понабудовували…
Ще у кав'ярні по Гьоте є нижня зала. Там є порівняно непогані і недорогі суші, і затишно там внизу.
По неділях о 12:00 біля ратуші на Центральній площі починається безкоштовна піша екскурсія по центру міста.
У «Квінто» (вул. Доброго) по вечорах у п'ятницю та суботу моя дружина джаз співає :)
Абсолютно з Вами згідна. Власне, в кінці дев'яностих, нашу школу №7 м. Черніців реформували в гімназію №1. Тодішній директор п. Чубенко ввів в розклад початкової школи «Етику». До цього, в совєтські часи виховний момент на будь-якому уроці був обов'язковим, тому добре знала, що мені слід робити. Але ідеали з підручників раптом зникли. Не було Леніна, Зої Космодем'янської, Павлика Морозова, тощо. Тому згідно логіки, вибрала найдосконаліший варіант — Ісуса Христа. На цьому уроці ми з дітьми читали Біблію, робили висновки, малювали, співали. Пізніше ці конспекти і стануть методичними посібниками. Себе відношу до тієї категорії вчителів, які не соромляться навчатися у своїх учнів. Більше того — ці посібники і є відповідями на ті запитання, яких торкалися на уроці діти. Посібники тільки тоді чогось варті, якщо в них є потреба. Переконана, що потреба в християнській етиці є. На рахунок церкви. Не забуваймо, що тоталітарний режим церкву зробив своєю слугою. Тому мені дуже дивно чути в полеміці такий аргумент як «відділення церкви від держави». Спробував би патріарх не почути генерального секретаря!?.. Нині церква в Україні відділена від держави тільки в майнових питаннях. Це — громадські утворення, які мають свій статут, своє майно, тощо. Але вони можуть діяти тільки в рамках державного закону. Іноді нецерковні громадські організації більш активні в плані виховної роботи. І не завжди це йде на користь суспільству. Поки що церква в Україні виснажена, а християни не такі сильні як хотілось би.
Мені незрозуміло, які можуть бути «загальнолюдські» етичні цінності поза межами конкретної релігії і культури. На чому вони засновуються, на якому фундаменті? Якщо на християнському, тоді що означають постійні «політкоректні» спроби зняти з теми гриф «теологічності»? Церква повинна би була більш жорстко та послідовно відстоювати свою позицію, не вдаючись у сумнівні ігри з ліберальними цінностями.
На території комплексу колишньої Резиденції митрополитів (тепер центральні корпуси Чернівецького університету по вул. Коцюбинського) варто відвідати Червону і Мармурову зали, а також внутрішній університетський парк. Про все можна замовити екскурсію, зокрема. Цікавим місцем є також Єврейське кладовище по вул. Зеленій і руїни синагоги на його території; по інший бік вулиці — Руське кладовище з оригінальними, хоч і дещо поруйнованими останніми роками пам'ятниками. По вул. Українській у центрі міста — будівля Вірменської церкви, де тепер розташована органна зала. Будівля театру на Театральній площі, а також Ратуша на Центральній площі (здається, на вежу можна підійматись для огляду панорами міста). Також римо-католицький костел по вул. Головній — а головно його внутрішній дворик. Так само колишній архів — костел Серця Ісуса по вул. Шевченка. Серед затишних місць для відпочинку — кав'ярні «Віденська» (вул. Кобилянської), «Literatur Cafe» (Центральна площа). Є ще гарні кав'ярні по вул. Гьоте (біля театру) і на Театральній площі. Також бари «Квінто» (вул. Доброго) і «Дублін» (вул. Заньковецької).
Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами,»
У чому ж тоді українська ідея?
Якщо відкидати навіть патріотизм, то втрачаються увесь український зміст вишиванки. Тоді це просто буде елементом моди (і вже є) і не більше.
Ви правильно говорите!.. На ці питання я не можу дати внятної відповіді зараз. Ідея «випливе» сама в найближчий час…
1.Попередньо, треба навязавти дискусію про нові вибори.
2.Новий політичний проект, з лідерами громадянського суспільства на чолі.
3.Донести ідею до громадян.
Не розумію навіщо. Яка кінцева мета таких громадянських проектів? Ну от ми всі (навіть якщо нас тисяч п'ятдесят) пов'язані однією мережею (елементарно — додалися в одну групу вконтактє) — далі що?
.
Будь-яка політична боротьба має за кінцеву мету прихід своїх людей до влади. Для цього їй потрібна електоральна підтримка, відповідно — великі гроші, жодна громадська організація на це не здатна.
Якщо ж метою громадський структур не є політична боротьба, то яка саме в неї мета?
Подібні акції створюють нові суспільні анклави, нові спільноти і модернізують древні міфи українства.
Причиною успіху акції є «красіва картінка» та енергія організаторів.
Бажаю ініціаторам акції більше натхнення і креативу… продовжуйте, ростіть і «да прібудіт с вамі сіла».
Я впевнений, що варто виробити ефективний механізм громадянської та політичної кампанії заснованій не на маніпуляції ЗМІ, а на системі взаємоповязаних громадянських проектів.
Коротше, нова ефективна система комунікації. функціонально-структурні одиниці типу «Рій» чи щось подібне…
Поки що, це виглядає утопічно, але, наразі, я особисто нічого іншого запропонувати не можу. треба працювати над створенням "Інституту бджільництва"
Ну тобто я серйозно, якось із цим треба жити.
Не знаю як на Заході, а на Сході, при продовженні «послідовної» політики в гуманітарній сфері ми, тутешні, натурально опинимось в ґетто (ми і так де факто в ньому, але в останні 5 років це компенсувалося тим, що хоч і повільно, але рухалися у напрямку «від Росії на захід»).
.
Тепер, за нових обставин, треба вирішувати наступні питання:
1) Якщо ми вирішуємо боротися політично, то чи є для цього відповідна партія, яка зможе (програма мінімум) прийти до влади? Якщо вона є, то чим саме ми можемо їй допомогти? І чи вартує це «щось» наших зусиль?
2) Якщо ми вирішуємо боротися не політично, то треба визначити як саме.
3) Якщо ми вирішуємо сидіти склавши ручки, то треба якось пояснити це власному сумлінню.
.
Десь так.
Проблема в тому, що у віртуальній політиці важливий не спротив, а видимість спротиву. Слова і жести стали важливішими за дії. Кожен розуміє, що знаходиться на сцені, а тому грає свою роль майстерно — не забуваючи про гримерну.
Чи вимірюється патріотизм громадянина або посадової особи тим, що вона символічно одягає або не одягає той чи інший предмет етнічного (sic) костюму? Якщо уніфікований «діловий» костюм є надбанням націогенезу, його сутнісної прагматики — чи не є тоді поворот до етнічного антуража спробою знайти символ національної ідентичності в підкреслено племенному — і що може свідчити про відсутність такого символу в самому національному проекті?
то стануть холодними ножки…
Але, якщо серйозно, то вихід є, він у повній перемозі регіоналів і поразка Юль, Ющенків та створення нового опозиційного класу, який буде орієнтуватися на сучасні цінності, буде прагматичним…
Працес пашол
Не всі українські землі органічно вписуються в контекст «суперінтегрованої» Европи. Втім, дійсна «европейськість» (не тільки в позитивному розумінні) є явищем, швидше, ментальним, а тому кордон між Сходом і Заходом як макросвітами навряд чи пролягає настільки рівно та однозначно.
Між тим, Могилянки, якщо не помиляюсь, немає навіть у топ-200 найкращих вишів світу. Питання в іншому — якою ми бачимо вищу освіту в Україні і як саме робити модернізацію?
Ще у кав'ярні по Гьоте є нижня зала. Там є порівняно непогані і недорогі суші, і затишно там внизу.
По неділях о 12:00 біля ратуші на Центральній площі починається безкоштовна піша екскурсія по центру міста.
У «Квінто» (вул. Доброго) по вечорах у п'ятницю та суботу моя дружина джаз співає :)
Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами,»
У чому ж тоді українська ідея?
Якщо відкидати навіть патріотизм, то втрачаються увесь український зміст вишиванки. Тоді це просто буде елементом моди (і вже є) і не більше.
1.Попередньо, треба навязавти дискусію про нові вибори.
2.Новий політичний проект, з лідерами громадянського суспільства на чолі.
3.Донести ідею до громадян.
.
Будь-яка політична боротьба має за кінцеву мету прихід своїх людей до влади. Для цього їй потрібна електоральна підтримка, відповідно — великі гроші, жодна громадська організація на це не здатна.
Якщо ж метою громадський структур не є політична боротьба, то яка саме в неї мета?
Причиною успіху акції є «красіва картінка» та енергія організаторів.
Бажаю ініціаторам акції більше натхнення і креативу… продовжуйте, ростіть і «да прібудіт с вамі сіла».
Коротше, нова ефективна система комунікації. функціонально-структурні одиниці типу «Рій» чи щось подібне…
Поки що, це виглядає утопічно, але, наразі, я особисто нічого іншого запропонувати не можу. треба працювати над створенням "Інституту бджільництва"
Не знаю як на Заході, а на Сході, при продовженні «послідовної» політики в гуманітарній сфері ми, тутешні, натурально опинимось в ґетто (ми і так де факто в ньому, але в останні 5 років це компенсувалося тим, що хоч і повільно, але рухалися у напрямку «від Росії на захід»).
.
Тепер, за нових обставин, треба вирішувати наступні питання:
1) Якщо ми вирішуємо боротися політично, то чи є для цього відповідна партія, яка зможе (програма мінімум) прийти до влади? Якщо вона є, то чим саме ми можемо їй допомогти? І чи вартує це «щось» наших зусиль?
2) Якщо ми вирішуємо боротися не політично, то треба визначити як саме.
3) Якщо ми вирішуємо сидіти склавши ручки, то треба якось пояснити це власному сумлінню.
.
Десь так.
Але, якщо серйозно, то вихід є, він у повній перемозі регіоналів і поразка Юль, Ющенків та створення нового опозиційного класу, який буде орієнтуватися на сучасні цінності, буде прагматичним…
Працес пашол