Сон

Нарешті я познайомив цих жінок. Чечілія Галлерані привіталась до Сімонетти Веспуччі кивком голови, не відриваючи тонкі пальці від горностая. Це дві мої любові. Одна в профіль, інша ­­­– в три чверті. Одна проживає в Кракові, інша – в музеї Конде в Шантійї. Але зустрілись вони в моїй майстерні.    П’ючи каву, сидячи поруч, торкаючись мене оголеним плечем, Сімонетта запевнила нас, що змія, котра звивається навколо її шиї, не отруйна. Атмосфера майстерні, де присутній запах фарби, кардамону і кави ...
Читати далі →