Без назви
тільки
пусто
без тебе
у сні... і хто ми тепер такі?
у пам.яті загубилися...
і наче ще живі
ми
снами у снах межуємось.коли ми були молоді
годинами до кінця
краплинами
по склі
слідами...
зникали
й
зникаємо
як завжди...хтось говорить про сміхсміх — він поручвін падає наче сніг
до ніг
ховаючи внутрішній слід:ми з тобою колись були
ми моглихтось забрав від дверей ключі
хтось усе розбивщастя на пальцях
один
два
три...
можна зібрати уламки
а спогади… зітри...хочеш...
усе
від...
Читати далі →
Читати далі →