Без назви

тільки пусто без тебе у сні... і хто ми тепер такі? у пам.яті загубилися... і наче ще живі ми снами у снах межуємось.коли ми були молоді годинами до кінця краплинами по склі слідами... зникали й зникаємо як завжди...хтось говорить про сміхсміх — він поручвін падає наче сніг до ніг ховаючи внутрішній слід:ми з тобою колись були ми моглихтось забрав від дверей ключі хтось усе розбивщастя на пальцях один два три... можна зібрати уламки а спогади… зітри...хочеш... усе від...
Читати далі →