Їй мало кровi
та,за котрою злiтаються круки
сiль котрої,спрагло лижуть демони..
криками вiтру переплетенi рухи.
хто вгледiв її лиця-де вони?
ярим сонцем,миром хвиль
зтинався одiж треби,
з корiнням духу в цвiтi зiль,
таемним плаем,простонеба,
у танцi,вже без грат,помiж любовi,
при ватрi,цiлунки якої-зелен...
Читати далі →
Читати далі →