Не читайте мене

В мені суцільна зона відчуження, палюча пустеля чи радше сірі каміння. На моїх гілках нічого не росте, а весна не приходить. Замість крові по венах тече розпалена лава, і кожна мить вигорає спомином. Навіть не знаю де закінчується відлуння німого крику, і де кінець невловимого помаху крила метелика....
Читати далі →