Проминання

а чи приходили до тебе уві сні твої діди, яких і не згадаєш? коли виходять їхні душі із могил — їм лиш би говорити. а прадід мій приходить і стоїть, мовчить — завжди і тільки погляд, крізь усе нутро, шукає правди. він, кажуть, бачив серце й умів «водити» долю і говорити, мовчки, із водою, а потім нею, з тіла, змивати втому. він був святим, а я не пам.ятаю....
Читати далі →