Слідами

Якби дорогою, по волі, кудись ішли чужі сліди летіла б думка поруч з ними кудись туди… за обрій мрій. Та з часом обриси минають І бачиш ти пориви дня Повільно час собі спливає Іде за край свого ім’я Повір! Повільно… Вільно… Часом… Летить усе до забуття...
Читати далі →