[Про Натальцю і красиве помирання]
Я не міг бути свідком їхньої смерті,
бо ще не народився, як вони почали по черзі вимирати,
міцні гілки однієї сім’ї, діти одного дерева,
розхитаного двадцятим століттям
і притишеного по кладовищах
поміж супокійних плит польського періоду.
Найстарша Ганя, що була юнкою,
коли й...
Читати далі →
Читати далі →