початок тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/3102.html
"Дві людини взаємно мають творити одна одну. Ми руйнуємо, бо руйнують нас." Л. Костенко, З. У.С., сторінка 25. 
1977
Надзвичайна подія. Приїхав стрийко Влодко, рідний брат Богдана. З-за кордорну, аж з Польщі. З ним й...
Читати далі →

Пострілом, поспіхом, вихором в груди.
Криком ,ненавистю .
Більше не буде.
Більше не буде, не знайде, забуде.
Кулю з грудей
клонуватиме. Люди.
Люди ідуть ненароком, в задумі.
Люди спішать, бо інакше не буде.
Буде...
Читати далі →

        Лечу...Лечу... О Боже, я і справді лечу!!! Як та птаха, що шукаючи поживи,розгортає широко крила, а потім вдаряється клювом об напівпрочинене вікно старого будинку. Так і я. Все життя мріяла стрибнути з парашутом з такої вистоти, щоб прикинутись  маленькою невло...
Читати далі →

Вчора ввечері моя мати після того, як переглянула "Час" мені обурено сказала: "Надю! Як ти могла ТАКЕ написати?!" Я спершу злякалась. Подумала, що помилку котрусь допустила в одному з опублікованих в новому номері матеріалів. І питаю здивовано: "Що саме?" А мати каже: "Як ти могла таке написати про ...
Читати далі →

Оригінал : http://imi.org.ua/content/view/179547/1/ Що потрібно для того, аби журналісти сиділи тихенько, писали тільки те, що потрібно владі (навіть несвідомо), реагували на всі її штучні інформаційні приводи та писали, показували «легкі», некритичні матеріали?

Що потрібно,...
Читати далі →