Відповідаючи самому собі на питання, що ж є українська держава? Я, багато років, вірив у теплі і позитивні парадигми (якщо до такого «гадкого» слова, як парадигма взагалі можна додавати хоч якісь епітети). Десь на першому курсі університету, я дізнався, що правова держава має будуватися ...
Читати далі →

Пророцтвом набиті кишені – страхуються від нестачі, Усе почувається добре, бо все й без того налякане. Здаються дощі напрокат. Сьогодні душа най плаче: У неї назавтра відліт, нехай попрощається з маками.   Загублені очі в степах. Заплакали риби на вогнищах. Мурахи сповзлися в метро,...
Читати далі →

знайди у профайлі коробки наслідком мене в середині
там де тимчасовий е-майл тиші…
скошений травень в калюжі очей
небом вмивається…
нічого не вдію
де той рай
у квадраті розгублених стимулів…
поруч зі мнов MS-DOS
і команда строчк...
Читати далі →

Твої очі пахнуть спамом, егоїзмом, інертністю клавіш, і я видаляю їх, бо перестав вірити в прибуток від реклами. Адмін замовчує гостя, ріже на ньому хліб-сіль – так, посидіти на доріженьку: а раптом у кінці вічність розкритим блоґом смерти окупить мої мережеві сни? І я коментую відда...
Читати далі →

  15
Читати далі →

ЗОЛОТІ ЛЕВИ   Я не знав, куди йшов, –та з тобою йшов, І вітер чомусь завжди загороджував путь. І коли дорогу перетинав обрив, Я не зміг знайти в собі сили, щоб туди зазирнуть. Ти бачила шрами на моїх руках, Та чужі порізи не такі тяжкі. Мій вогонь горів, він горить повсякч...
Читати далі →

20
Читати далі →

  21
Читати далі →

2бутньою....
Читати далі →

Автор Євгенія Чуприна. Переклад з російської Вакуленко-К. Володимир   СПАЛЬНІ КВАРТАЛИ   Узимку спальні ці квартали, Засніжені, та ледь підталі Біля доріг, біля метро, Де крізь сніжинки вікна дальні – Спокійні та патріархальні Завмерли у глухому ретро, Як нашим предкам зане...
Читати далі →